Єлисавета Консулова-Вазова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:55, 13 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлисавета Консулова-Вазова
болг. Елисавета Консулова-Вазова

При народженні болг. Елисавета Консулова
Народження 4 грудня 1881
Пловдив
Смерть 29 серпня 1965
  Софія
Країна Прапор Болгарії
Жанр портрет
Навчання Школа мистецтв (Софія)
Академія Асоціації жінок-художників (Мюнхен)
Діяльність art educator, художня критикиня, журналістка, перекладачка, художниця, візуальна мисткиня, вчителька
Роки творчості 1902-1956
Відомі учні Бистра Винарова
Батько Georgi Konsulovd
У шлюбі з Борис Вазов
Діти Binka Vazovad
Учасник Перша Балканська війна
Нагороди
Орден Св. св. Кирила і Мефодія

Єлисавета Консулова-Вазова (болг. Елисавета Консулова-Вазова нар. 4 грудня 1881, Пловдив — пом. 29 серпня 1965, Софія) — одна з перших болгарських художниць. Дружина Бориса Вазова, молодшого брата письменника Івана Вазова, і мати художниці Бінки Вазова.

Біографія

Народилася 4 грудня 1881 року в Пловдиві. У 1902 році закінчила другий курс школи мистецтв у Софії за спеціальністю «живопис» в класі Ярослава Вешіна. У 1909-1910 роках спеціалізувалася на портретному живописі в Мюнхені в Академії Асоціації жінок-художників.

Її перша виставка в 1919 році в Софії є ​​першою персональною виставкою жінок-художників в Болгарії. Після виставки в Празі (1931), Пльзені і Братиславі (1932), а потім в Софії в 1934 і 1956 роках.

Основним жанром в творчості художниці є портрет. Писала пастеллю, олією і акварельними фарбами. Художниця має цілий цикл картин, присвячений різноманітним квітам. Крім того, вона також є першою болгарською художницею, що зображала оголених людей.

Була одною із засновників компанії «Home Art». Розвивала громадську роботу як редактор журналу «Talk» (1934-1940), співпрацювала з журналом «Мистецтво».

У 1961 році була нагороджена орденом «Святого Кирила і Мефодія» І ступеня.

Джерела

  • Detrez, Raymond (2014). Historical Dictionary of Bulgaria (вид. 3rd). Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield Publishers. ISBN 978-1-4422-4180-0.
  • Genova, Irina (2011). L'activité critique d'Elisaveta Konsulova-Vazova (1881-1965) dans la formation de la modernité artistique en Bulgarie pendant les premières décennies du XX e siècle [The critical activity of Elisaveta Konsulova-Vazova (1881-1965) in the formation of artistic modernity in Bulgaria during the first decades of the twentieth century]. Les femmes parlent d'Art (French) . Université de Bourgogne, Dijon, France: Centre de recherche interlangues "Texte Image Langage". 1. ISSN 2114-706X. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  • Големански (Golemanski), В. (V.) (1994). Под Праха На Забравата [Under the Dust of Forgetfulness]. Природа (Nature) (Bulgarian) . Sofia, Bulgaria: Българска Академия На Науките (Bulgarian Academy of Sciences) (2). Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  • Консулов (Konsulov), Георги (Georgi) (15 березня 2016). Майката на цветята: Елисавета Консулова-Вазова [The Flower Mother: Elisaveta Konsulova-Vazova]. Svet Bulgaria (Bulgarian) . Sofia, Bulgaria: Списание Свет (Svet Magazine). Архів оригіналу за 15 April 2016. Процитовано 30 квітня 2017.
  • Мархолева (Marholeva), Красимира (Krasimira) (2011). 130 години от рождението на Елисавета консулова-Вазова (1881–1965) [130 years since the birth of the Elisaveta Konsulova-Vazova (1881-1965)] (PDF). Българи (Bulgarian) . Prague, Czech Republic: Vazraždane Association (5-6). Архів оригіналу (PDF) за 30 April 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  • Минчева (Mincheva), Галина (Galina) (10 листопада 2001). Елисавета Консулова-Вазова първа у нас рисува голо тяло [Elisaveta Konsulova-Vasova is the first Bulgarian woman to paint a nude body] (Bulgarian) . Sofia, Bulgaria: Sega. Архів оригіналу за 13 April 2014. Процитовано 30 квітня 2017.
  • Неизвестната Бистра Винарова [The Unknown Bistra Vinarova]. Kultura Bulgaria (Bulgarian) . Sofia, Bulgaria: Култура. 3 вересня 2013. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 16 квітня 2017.