Розін Мойсей Бенедиктович
| Мойсей Бенедиктович Розін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 1906 | |||
| Помер | 1976 | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | актор, режисер | |||
| IMDb | ID 1249016 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Мойсей Бенедиктович Розін, справжнє прізвище Месіонжник[1] (26 вересня 1906, Житомир—23 грудня 1976, Київ) — радянський актор і театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1946).
З біографії
Народився в 1906 році у Житомирі.
Навчався 1924-1927 рр. – студія Київського державного російського драматичного театру; театральний технікум.
У 1926—1976 роках — актор та режисер Київського театру імені Лесі Українки, зіграв 95 ролей, у тому числі у виставах : «Поворот ключа» М. Кундери (1963), «Іду на грозу» за романом Д. Граніна (1963) — академік Голіцин, «Платон Кречет» О. Корнійчука (1964) — Берест) - режисер М.І. Резнікович.
Був також режисером-постановником, здійснив в Київському театрі ім. Лесі Українки низку вистав[2].
Помер в 1976 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Творчість
Режисура спектаклів
- «Стряпуха» А.Софронова - (1959);
- «Останні» М.Горького - (1960);
- «Іркутська історія» О. Арбузова - (1960) - спільно з М. Соколовим;
- «Втрачений син» О. Арбузова - (1961);
- «Четвертий» К. Симонова - (1961);
- «Перед вечерею» В.Розова - (1962);
- «Безсмертна ліра поета» Р. Івицького - (1964) - спільно з М.Соколовим;
- «Шануй батька свого» В.Лаврентьєва - (1964);
- «На дикому брезі» Б.Польового - (1965) - спільно з М.Соколовим;
- «Є така партія!» І.Рачади - (1970) - спільно з А.Горбенком під керівництвом Б.Еріна;
- «Останні дні» М.Булгакова - (1974) - спільно з В.Предаєвич та Ю.Мироненком під керівництвом Б.Еріна.
Ролі в кіно
- «Негр із Шерідана» (1933) — кореспондент комуністичної газети;
- «Вершники» 1939 — Зяма.
- «Діти сонця», фільм-спектакиль - (1956) - Єгор;
- «Як гартувалася сталь» - (1973) - священик.
Примітки
- ↑ Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Путівник: Вип. 4 / Державна архівна служба України, ЦДАМЛМ України; Авт.-упорядн.: Т. Дубовик, Ю. Бентя. — К., 2015. — С.182
- ↑ Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки: «Простір Боровського». Музей. Архів оригіналу за 26 квітня 2015. Процитовано 13 серпня 2015.