Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Будівля театру
Будівля театру

50°26′42″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.518611000027778601° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.518611000027778601Координати: 50°26′42″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.518611000027778601° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.518611000027778601
Країна Україна Україна
Місто
Назва на честь
(епонім)
  • Леся Українка
  • Архітектор Ніколаєв Володимир Миколайович
    Тип драматичний театр
    Керівництво директор театру Резнікович Михайло Ієрухімович,
    директор-розпорядник Кашліков Кирило Григорович
    rusdram.com.ua
    Нагороди
    орден Трудового Червоного Прапора


    CMNS: Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки на Вікісховищі

    Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки — український російськомовний театр в Києві, що займає приміщення колишнього театру Бергоньє на вулиці Богдана Хмельницького, 5.

    Історія[ред. | ред. код]

    1891 у Києві з'явився перший постійний театр, антреприза режисера і актора Миколи Соловцова.

    Акторський склад його трупи і надалі став базою Київського державного російського драматичного театру. Перші вистави трупа Соловцова показувала у приміщенні, де працює сьогодні театр ім. Івана Франко.

    У 1919 році театр «Соловцов» був націоналізований радянською владою та отримав назву «Другий театр Української радянської республіки ім. Леніна».

    Будівля театру 1910 року. Тоді — Театр Бергоньє

    Навесні 1924 року театр ім. Леніна дав останню виставу в колишньої будівлі Соловцова, відзначивши 26 річницю перебування на цьому місці, і був закритий. Восени того ж року рішенням Київського окрісполкому на його основі організовано Російську державну драму, 15 жовтня театр відкрив свій перший сезон в колишньому театрі Бергоньє, де знаходиться й тепер. Приміщення ж колишнього «Соловцова» було передано «Березілю» Л. Курбаса.

    1941 театру присвоєно ім'я Лесі Українки.

    В 1972-75 роках головним режисером був Ерін Борис Володимирович. 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.

    Трупа[ред. | ред. код]

    У національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки працювали актори Василь Арістов, Михайло Романов, Юрій Лавров, Марія Стрелкова, Лідія Карташова, Любов Добржанська, Микола Свєтловидов, Євгенія Опалова, Володимир Освецимський, Віктор Халатов, Валерія Драга, Валерія Заклунна-Мироненко (1966—2016), Михайло Білоусов, Сергій Філімонов (який у 1961 році заснував при театрі музей[1]), Ніна Подовалова, пізніше — Віктор Добровольський, Олег Борисов (1951—1963), Моїсей Розін, Павло Луспекаев, Кирило Лавров, Ада Роговцева (1958—???), Валерій Сівач, Артем Ємцов (2007—2009, 2011—2017), режисери Костянтин Хохлов, Володимир Неллі, Микола Соколов, Леонід Варпаховський, Георгій Товстоногов, Ірина Молостова, художники Анатолій Петрицький, Мориц Уманський, Давид Боровський, Даніїл Лідер, Леон Альшиц, Михайло Френкель (1987—1995), композитори Борис Лятошинський, Юрій Шапорін.

    Працюють народні артисти України Кудря Наталія Іванівна, Вознюк Борис Леонідович, Кашліков Кирило Григорович, Замятін Олег Семенович та ін.

    Репертуар[ред. | ред. код]

    Відомі вистави театру:

    • «Кам'яний господар» Лесі Українки з Ю.Лавровим, М.Стрелковою, М.Романовим
    • «Живий труп» Л. Толстого з М.Романовим
    • «Мораль пані Дульської» Г. Запольської і «Дерева помирають стоячи» А. Касони з дуетом Євгенії Опалової і Віктора Халатова
    • «Варшавська мелодія» Л. Зоріна з Адою Роговцевою
    • «Казка про Моніку» з Любов'ю Кубюк, Анатолієм Хостікоєвим, Олександром Ігнатушею
    • комедія О. Уайльда «Як важливо бути серйозним»
    • «Чорні діви» у постановці Алли Рибікової, у ролях Ірина Борщевска, Наталія Шевченко, Олена Червоненко

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Джерела та література[ред. | ред. код]