Резнікович Михайло Ієрухімович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Резнікович у 2014

Резнікович Михайло Ієрухімович, відомий також як Рєзников Михайло Юрійович (26 квітня 1938, Харків) — український режисер. Народний артист України (1980). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1983). Член Національної спілки театральних діячів України. Академік Академії мистецтв України (1996). Герой України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 26 квітня 1938 р. в Харкові. У 1963 році закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (1963, майстерня Г. Товстоногова).

У 1963—1966, 1970—1982 роках режисер, у 1982—1984 роках — головний режисер Київського державного академічного російського драматичного театру ім. Лесі Українки; 1966—1970 роки — режисер-постановник Московського драматичного театру ім. К. С. Станіславського; 1984—1988 роки — головний режисер Новосибірського театру «Красный факел». Здійснював постановки у театрах Ленінграда, Москви, Варни, Пекіна, Хайфи. Поставив разом з В. Горпенком телефільм «Дощ у чужому місті» (1979, 2 а).

З 1994 року є генеральним директором-художнім керівником Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки.

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Народний артист України, заслужений діяч мистецтв Російської Федерації; лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1983 рік), премії «Київська пектораль» (1994 рік); академік Академії мистецтв України. З 1989 року професор, зав. кафедрою режисури та майстерності актора Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого; член Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996—2004 роки); член Національної Спілки театральних діячів України. Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ступеня, орденом Командора Уряду Італії.

Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2011)[1]

Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 серпня 2013) — за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність[2]

Бібліографія[ред.ред. код]

Автор книг: «Довгий шлях до спектаклю» (1979), «Театр времен. Жизнь театра». (Кн. 1—2, К., 2001).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Митці України. К., 1992. — С.49;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.565;
  • Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.431—432;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.1151;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.406;
  • Шевченківські лауреати: 19622001. К., 2001. — С.449-450.

Посилання[ред.ред. код]