Ізраїльсько-ліванський конфлікт
| Ізраїльсько-ліванський конфлікт | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Арабо-ізраїльський конфлікт та Ірано-ізраїльський конфлікт | |||||||
 Порубіжжя Лівану та Ізраїлю | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 ОВП (1968–1982)
|
 ІзраїльВільна держава Ліван (1978–1984)
| ||||||
| Втрати | |||||||
| 1900 убитих членів ліванських угруповань 11000 убитих членів палестинських угруповань 1000 вбитих ліванців[2] загинули 5000–8000 мирних жителів[3] Ліванські джерела: 15000–20000 убитих, переважно цивільних[4][5] |
1400 вбитих ізраїльських вояків[6][7] 954–1456 убитих армійців Південного Лівану 191+ убитих ізраїльських цивільних | ||||||
.svg){kind=small}
Ізраїльсько-ліванський конфлікт, або Конфлікт у Південному Лівані (англ. South Lebanon conflict «південноліванський конфлікт»),[1] — назва на позначення низки військових сутичок, у яких брали участь Ізраїль, Ліван, Сирія та Організація визволення Палестини, а також різні ополчення, що діяли з території Лівану.
У Лівані Організація визволення Палестини (ОВП) вербувала бойовиків із числа родин палестинських біженців, яких було вислано або які втекли у зв'язку зі створенням Ізраїлю у 1948 р.[8][9] Після того, як керівництво ОВП та його бригада ФАТХ були вислані з Йорданії за підбурювання до бунту, вони опинилися в Лівані, тим самим посиливши прикордонне насильство. Між тим, демографічна напруженість, спричинена ліванським Національним пактом, призвела до громадянської війни в Лівані (1975–1990).[10] Ізраїльське вторгнення в Ліван 1978 р. (операція «Літані») відтіснило ОВП на північ від річки Літані, але ОВП продовжило свою боротьбу проти Ізраїлю. 1982 р. Ізраїль знову вдерся в Ліван і силоміць вигнав звідти ОВП. 1985 р. Ізраїль відійшов із більшої частини Лівану, але утримав під своїм контролем захисну буферну зону завширшки 12 миль[11] за посередництвом бойовиків з Армії Південного Лівану (АПЛ).
1985 р. підтримуваний Іраном ліванський радикальний шиїтський рух Хезболла,[12] закликав до збройної боротьби за припинення ізраїльської окупації ліванської території.[13] Коли громадянська війна в Лівані закінчилася, Хезболла і АПЛ відмовилися роззброїтися на відміну від інших протиборчих угруповань. Боротьба з Хезболлою послабила рішучість Ізраїлю і призвела до поразки АПЛ та відходу ізраїльтян у 2000 р. на їхній бік кордону, визначеного ООН.[14] Посилаючись на збереження Ізраїлем влади над територією Ферм Шебаа, Хезболла наступні шість років продовжувала періодично вчиняти вилазки через кордон. На цьому етапі Хезболла домагалася звільнення громадян Лівану в ізраїльських тюрмах і в 2004 р. успішно використала тактику захоплення ізраїльських солдатів як важеля тиску для обміну полоненими.[15][16] Захоплення Хезболлою двох ізраїльських солдатів послужило поштовхом до Ліванської війни 2006 р.[17] Резолюція Ради Безпеки ООН 1701, спрямована на припинення вогню у цій війні, закликала до роззброєння Хезболли та поваги до територіальної цілісності і суверенітету Лівану з боку Ізраїлю.
Станом на 2015 р., ситуація залишалася загалом спокійною, але обидві сторони порушували угоди про припинення вогню: Ізраїль — здійснюючи майже щоденні польоти над ліванською територією, а Хезболла — не бажаючи роззброюватися.[18]
Див. також
Примітки
- ↑ а б G. Rongxing. Territorial Disputes and Conflict Management: The Art of Avoiding War. p71.
- ↑ Washington Post, 16 November 1984.
- ↑ Gabriel, Richard, A, Operation Peace for Galilee, The Israeli–PLO War in Lebanon, New York: Hill & Wang. 1984, p. 164, 165, ISBN 0-8090-7454-0
- ↑ Fisk, Robert (2001). Pity the Nation: Lebanon at War. Oxford University Press. с. 255—257. ISBN 978-0-19-280130-2.
- ↑ The 1982 Israeli invasion of Lebanon: the casualties. Race & Class. 24 (4): 340—3. 1983. doi:10.1177/030639688302400404.
- ↑ Imperfect Compromise: A New Consensus Among Israelis and Palestinians
- ↑ The Final Winograd Commission report, pp. 598–610 (PDF) (Hebrew) . Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013. 628 wounded according to Northern Command medical census of 9 November 2006 (The Final Winograd Commission Report, page 353)
- ↑ Humphreys, Andrew; Lara Dunston, Terry Carter (2004). Lonely Planet Syria & Lebanon (Paperback). Footscray, Victoria: Lonely Planet Publications. с. 31. ISBN 1-86450-333-5.
- ↑ Eisenberg, Laura Zittrain (Fall 2000). Do Good Fences Make Good Neighbors?: Israel and Lebanon After the Withdrawal (PDF). Middle East Review of International Affairs. Архів оригіналу (PDF) за 27 September 2011. Процитовано 1 жовтня 2006.
- ↑ Mor, Ben D.; Zeev Moaz (2002). 7. Bound by Struggle: The Strategic Evolution of Enduring International Rivalries. Ann Arbor: University of Michigan Press. с. 192. ISBN 0-472-11274-0.
- ↑ Timeline: Decades of Conflict in Lebanon, Israel. CNN. 14 липня 2006.
- ↑ Westcott, Kathryn (4 квітня 2002). Who are Hezbollah?. BBC News. Процитовано 7 жовтня 2006.
- ↑ Hezbollah (16 лютого 1985). An Open Letter to all the Oppressed in Lebanon and the World. Institute for Counter-Terrorism. Архів оригіналу за 4 October 2006. Процитовано 7 жовтня 2006.
- ↑ Hezbollah celebrates Israeli retreat. BBC. 26 травня 2000. Процитовано 12 вересня 2006.
- ↑ Factfile: Hezbollah. Aljazeera. 12 липня 2006. Архів оригіналу за 27 August 2006.
- ↑ Israel, Hezbollah swap prisoners. CNN. 29 січня 2004.
- ↑ Report of the Secretary-General on the United Nations Interim Force in Lebanon (S/2006/560). United Nations Security Council. 21 липня 2006. Процитовано 26 вересня 2006.
- ↑ Report of the Secretary - General on the implementation of Security Council resolution 1701 (2006). United Nations. Архів оригіналу за 22 December 2015.
Посилання
Статті
- Israel-Lebanon Offshore Oil & Gas Dispute – Rules of International Maritime Law Martin Waehlisch, ASIL Insight (American Society of International Law), Vol. 15, Issue 3, Dec. 5, 2011.