Єфанда
| Єфанда | |
|---|---|
| Народилася |
невідомо Новгород |
| Померла |
невідомо невідомо |
| Поховання | невідомо |
| Національність | Вікінг |
| Знання мов | давньоруська |
| Батько | Кетіль Лосось |
| Брати, сестри | Олег Віщий |
| У шлюбі з | Рюрик[1] |
| Діти | Ігор Рюрикович |
Єфанда (фін. Alfvind, Efanda; Ефанда, Алфвінд; біля 850 р. — біля 881 р.) — легендарна давньоруська княгиня, норвезька королівна. За однією версією дочка Кетіля Лосося (800) і Інгуни. Дружина князя Рюрика. Мати князя Ігоря Старого. Точні дати її життя невідомі. Відомо лише що вона померла у Новгороді. Можливо вона жила з своїм чоловіком у м. Новгороді. Бо як відомо Рюрик був новгородським князем. Єфанда відома з так званих татищевських відомостей — відомостей, наведених В. М. Татищевим, можливо, з якихось невідомих джерел і відсутніх у відомих літописах. У числі інших відомостей Татищев згадує і Єфанду, посилаючись при цьому на Якимівський літопис, спірне джерело, відомому тільки з витягів з нього, зробленим самим Татищевим (таким чином, відомості з Якимівського літопису також належать до числа татищевських відомостей). Більше про Єфанду майже нічого не відомо.
Татищев, посилаючись на Якимівський літопис[ru] і, можливо, використовуючи якісь пізні незбережені джерела, розповідає про одруження Рюрика з Єфандою, дочкою новгородського посадника Гостомисла, ініціатора запрошення Рюрика на Русь.
Історіографія
В. Татищев вважав її сестрою Олега Віщого. На думку О. Мельникової[en], невідомі джерела, використані Татищевим, включають пізню переробку літописного тексту. Метою цієї переробки було обґрунтування права іноетнічних правлячих династій на владу, для чого підходила легенда про шлюб Рюрика з Єфандою, дочкою новгородського посадника Гостомисла.
Джерела
- Татищев В. Н. Собрание сочинений: В 8-ми томах: Т. 1. История Российская. Часть 1: — Репринт с изд. 1963, 1964 гг. — М. : Ладомир, 1994. — 500 с.
- Славянская энциклопедия. Киевская Русь — Московия: в 2 т / Автор-составитель В. В. Богуславский. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — Т. 1. — 784 с. — 5000 прим. — ISBN 5-224-02249-5.
- Пчёлов Е. В. Рюриковичи. История династии. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. — 479 с. — ISBN 5-224-03160-5.
- ↑ Ioachim Chronicle