Аахенський конгрес

Меморіал конгресу в Аахені

А́ахенський конгре́с (нім. Aachener Kongress) — конгрес глав європейських держав в Аахені у 1818 році, скликаний з метою вирішення питань виведення окупаційних військ з Франції та формування системи міжнародних відносин між чотирма великими державами — Великою Британією, Австрійською імперією, Пруссією та Росією. Підсумком Конгресу стало ухвалення рішення про прийняття Франції до Священного союзу як повноправного члена.

Держави

Конгрес розпочався 29 вересня і завершив роботу 22 листопада 1818 року. За цей період відбулось 47 засідань. Держави були представлені такими особами:

• Велика Британія: лорд Каслрі, герцог Веллінгтон;
• Австрія: імператор Франц II, князь Меттерніх;
• Пруссія: король Фрідріх Вільгельм III, князь Гарденберг, граф Бернсторфф;
• Росія: імператор Олександр I, граф Каподистрія, граф Нессельроде;
• Франція: герцог де Ришельє

Мета конгресу

Найближча мета конгресу полягала в тому, щоб скоротити термін окупації французької території союзними військами й визначити ставлення союзних держав до Франції. Однак, конгрес займався цілою низкою інших питань, прокладаючи шлях для розвитку системи Священного Союзу.

Декларація

1. конвенції, укладені Францією окремо з кожною з чотирьох країн, стосовно евакуації з французької території;
2. Особливою нотою 4 союзних країни запропонували, а Ришельє висловив згоду Франції вступити до союзу великих європейських держав для підтримання миру і святості міжнародних трактатів;
3. Особливим протоколом визначено порядок розгляду претензій, що висувались багатьма французькими підданими до союзних держав:
4. Двома таємними протоколами, без участі представника Франції, підтверджено четверний союз 1815 року й намічено воєнні заходи на випадок нового революційного потрясіння у Франції;
5. Підписано протокол, що підтверджував святість укладених трактатів та, на випадок нових міжнародних зборів, проголошував право інших держав, про справи яких буде вестись мова, взяти участь у перемовинах;
6. Складено декларацію, що зверталась до усіх європейських дворів, проголошувала нерозривність союзу миру, укладеного між п'ятьма європейськими державами, і вказувала, що монархи, які вступили до союзу, визнають за свій головний обов'язок у всьому, як між собою, так і з іншими державами, неухильно дотримуватись начал міжнародного права;
7. Підписано протокол, що доповнював постанови Віденського конгресу 1815 року про ранг дипломатичних агентів і визначав місце міністрів — резидентів нижче за посланців і вище за повірених у справах.

Джерела

• Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. - 760 с. – ISBN 966-316-039-Х
• Аахенський конгрес 1818 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

Посилання

• Аахенський конгрес. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).