Белхівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Село
Белхівка
пол. Bełchówka


Координати 49°29′05″ пн. ш. 22°06′36″ сх. д. / 49.484966666694774062° пн. ш. 22.11024444447177828° сх. д. / 49.484966666694774062; 22.11024444447177828Координати: 49°29′05″ пн. ш. 22°06′36″ сх. д. / 49.484966666694774062° пн. ш. 22.11024444447177828° сх. д. / 49.484966666694774062; 22.11024444447177828

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Буківсько
Перша згадка 1451
Населення 0 осіб 
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48)
Поштовий індекс 38-505
Автомобільний код RSA (Гміна Буківсько)
SIMC 1065237
GeoNames 776268
OSM 3011005 ·R (Гміна Буківсько)
Белхівка. Карта розташування: Польща
Белхівка
Белхівка
Белхівка (Польща)
Белхівка. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Белхівка
Белхівка
Белхівка (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Белхівка (пол. Bełchówka) — колишнє лемківське село на етнічних українських територіях, у Польщі, у гміні Буківсько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства.

Розташування

Місцевість знаходиться в ґміні Буківсько, Сяноцького повіту в Підкарпатському воєводстві. Розташоване в пасмі гір Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.

Історія

Село закріпачене сяніцьким хорунжим Петром зі Збоїськ перед 1451 роком під назвою Belchova Vola.

В 1898 р. в селі (площа — 2,42 км²) в 39 будинках проживали 248 осіб, а у фільварку (площа — 3,29 км²) — 15 осіб.

В селі була мурована богослужбова каплиця Різдва Пресвятої Богородиці, збудована в 1901 році. Належала до парафії Волиця Буківського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ, налічувала в 1936 р. 276 парафіян.

У 1939 році в селі проживало 340 мешканців, з них 315 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів і 5 євреїв[1]. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

У вересні 1944 р. під час Дуклянсько-Пряшівської операції в селі тримала оборону німецька 96-та піхотна дивізія перед радянськими 67 піхотною дивізією та 167 і 129 стрілецькими дивізіями (107 корпус).

Після війни частину українського населення в 1944—1946 р. виселено до СРСР. Решту тероризували і вбивали польське військо і банди поляків, вцілілих (181 особа) було зігнано Польським військом до гетто в Буківську, а далі через станцію Писарівці депортовано в ході операції «Вісла» 28.04-10.05.1947 на Повернені Землі.[2]

Сучасність

Після депортації українців[3] село припинило існування, а територію приєднали до Буківська.

Примітки

  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 74.
  2. Євген Місило (1997). Акція «Вісла». Документи. Львів: Наукове товариство імені Шевченка. с. 200. ISBN 5-7707-8504-7. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  3. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок

Джерела