Битва під Вінницею

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:39, 16 грудня 2021, створена CommonsDelinker (обговорення | внесок) (Вилучив файл Мирослав_Добрянський._Крижана_купіль_Лянцкоронського.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Fitindia. Причина: No permission since 8 December 2021.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Файл:Іван Богун - полковник Вінницький.jpg
Іван Богун — полковник Вінницький (Микола Бондар).

7 липня 1648 року до Вінниці вступають частини військ Богдана Хмельницького на чолі з полковником Максимом Кривоносом, і вона стає сотенним містом Кальницького полку.

Зборівський договір

18 серпня 1649 р. був укладений Зборівський договір, за яким:

  • Україна отримувала автономію в складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств.
  • На території цих трьох воєводств влада належала гетьманові (з резиденцією у м. Чигирині) і козацькій старшині. Коронне польське військо не мало права тут стояти.
  • Чисельність козацького реєстрового війська збільшувалась до 40 тис.

Вінниця згадувалася, як одне із міст, на яке розповсюджувалась дія договору.


Битва

Героїчну сторінку в історію боротьби українського народу за незалежність вписали вінничани у березні 1651 року, коли у ході оборони міста 3-тисячним козацьким полком під проводом полковника Івана Богуна було вщент розгромлено 20-тисячне коронне військо.

У 1651 році Іван Богун вів бої на Брацлавщині проти загонів М. Калиновського та С. Лянцкоронського. У боях під Вінницею в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєначальника. Залишивши частину свого війська у місті, Богун з рештою вирушив на зустріч польському магнату Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою. Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Бугу монастиря, таким чином заманивши в ході бою коронною кінноту на Південний Буг, де крилаті гусари потрапили до завчасно підготованої пастки (козаки перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті.

Незабаром надійшов і польний гетьман Калиновський. Він обложив Вінницю та почав штурм. Проте великого успіху це не принесло. Сучасник (польський шляхтич) з сумом говорив про повну безпорадність і безсилля шляхетського війська перед козаками Івана Богуна:

"Наші оточили їхні укріплення волами і постійно вартували, але не могли відрізати їх від води; громили в обложених пушками та кидали в їх стан бомби, але бомби козаки встигали гасити і по суті ми нічого не могли їм зробити. Між тим військо коли вибилося з сил, тоді як весь час солдати і коней не розсідлували, і самі не залишали зброї"

У Вінниці на границі,
Під могилою над Бугом-рікою –
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем-монастирем кальницьким.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами,
Калмицькими князями
Богун воював![1]

У цей час підійшли надіслані на поміч гетьманом Хмельницьким козацькі загони на чолі з уманським полковником Йосипом Глухим і полтавським — Мартином Пушкарем. Дізнавшись про підкріплення шляхетське військо в паніці відступило, залишивши весь свій обоз.

Примітки

  1. Дума «Іван Богун». Українські народні пісні

Посилання