Мартин Пушкар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартин Пушкар
Мартин Іванович Пушкаренко[1]
Мартин Пушкар
Прапор
Полковник полтавський
1649 — 1658
Попередник: Іскра Іван Якович
Спадкоємець: Филон Гаркуша
 
Національність: українець
Віросповідання: православний
Народження: 1598
Смерть: 1 червня 1658(1658-06-01)
Полтава
Дружина: Уляна
Діти: Кирило та Марко
 
Військова служба
Роки служби: 1630-1658
Приналежність: Військо Запорозьке
Звання: полтавський полковник

Марти́н Іванович Пушка́р (1598 —— пом.1 червня 1658) — видатний полководець часів Хмельниччини, полковник полтавський, один з меценатів заснування Хрестоздвиженського монастиря, лідер повстання 1657-58, спрямованого проти влади Івана Виговського.

Життєпис[ред.ред. код]

«Обрання полковником Мартина Пушкаря» С.Васильківський.

Походив з Любецької шляхти — родину Пушкарів-Ресинських було нобілітовано за часів Сигізмунда II Августа[2][3]. До 1648 року Пушкар перебував на Запорожжі[4]. Згадку про нього як єдного з очільників визвольного повстання містить дума «Про Хмельницького і Барабаша»:

Оттогді-то Хмельницький
Як сії слова зачував,
Так на кума свого Барабаша
Велике пересердіє мав,
Сам на доброго коня сідав,
Слугу свого повіреного з собою забирав.
Оттогді-то припало йому з правої руки
Чотири полковники:
Первий полковниче — Максиме ольшанський,
А другий полковниче — Мартине полтавський,
Третій полковниче — Іване Богуне,
А четвертий — Матвій Бороховичу.
Оттогді-то вони на славну Україну прибували,
Королевські листи читали,
Козакам козацькі порядки давали.
Фрагмент пам'ятного знаку

У реєстрі 1649 року під іменем «Мартина Пушкаренка» записаний полковником полтавським і згадується у поході 1649 року до Збаража. Згодом взяв участь у поході 1650 року на Ясси, 1651 року Дем'яна Лисовця до Кам'янця та 1651 року до Берестечка. У березні 1651 року, на чолі козацьких полків прийшов на допомогу Івану Богуну, який обороняв Вінницю. Згодом брав участь у Білоцерківській виправі 1651 року, поході 1652 року до Кам'янця, 1653 року до Бедрихова Городка, 1653 року до Жванця, Брацлавській битві 1654 року та поході 1655 року до Охматова. Учасник Охматівської битви 1655 року, у якій очолював передовий полк котрий першим зійшовся у бої з наступаючими частинами польського війська. За життя гетьмана Хмельницького Мартин Пушкар взяв також участь у поході 1655 року до Львова та у поході 1657 року Юрія Хмельницького до Наливайкового Броду.

Після смерті Богдана Хмельницького та наступних дій окремих владців, очолюваних Іваном Виговським, Пушкар виступив у збройній опозиції до останнього. У грудні 1657-го царем підписано наказову грамоту про підкорення Мартина Пушкаря Виговському. В січні полковник видав маніфест супроти того, наприкінці місяця сповіщаючи Діонісія Балабана про незгоду «черні» з обрання Виговського гетьманом[5]. Перші сутички закінчилися перемогою більш досвідченого полтавського полковника та 1 червня 1658 року під Полтавою військо Виговського разом з союзними силами кримського хана, на чолі з Карач-Беєм, розгромило сили Пушкаря. Сам бунтівний полковник загинув у бою.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У Полтаві Мартину Пушкарю в 1987-му відкрито пам'ятний знак на Великотирнівській, в межах колишньої Пушкарівки, котру в XVII ст. одержав у спадок Пушкар. Також у місті є однойменна вулиця названа на його честь.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Заруба В. М.  Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 рр. — Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2007. ст.317
  2. Кондратьєв І.,Кривошея В. «Нариси історії Чернігівщини періоду козацтва: Любеч.» ст.84-85 К., 1999. — 109 с.
  3. В. В. Кривошея «Козацька еліта Гетманщини» Київ 2008 ст.104
  4. Majewski W. Puszkar (Puszkarenko) Martyn… — S. 455
  5. Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том І — Ч.: «Десна Поліграф», 2014 — С.8

Література[ред.ред. код]