Статус пам'ятка природи присвоєно рішенням Донецької обласної ради від 30 червня 2000 року № 23/14-305[1] з ініціативи працівників біологічного факультету Донецького національного університету[2].
Площа — 7,4 га. Являє собою місце, де розташовані кілька десятків джерел, які є джерелом струмка Мінерального, першого за течією з притоків річки Кальміус. Джерела розташовані на дні балки і є виходами глибинних вод на поверхню[3]. Від них йде струмок із мінеральною водою[4]. Найбільш повноводні джерела оснащені трубами з нержавіючої сталі, з яких місцеві жителі набирають питну воду[2]. Найбільше джерело витікає з-під скелі Геркулес, під якою обладнана купіль і встановлено гранітний хрест[3].
Балка, у якій містяться джерела, заросла байрачним лісом[2][5]. Схили балки — урвищні, з оголеннями пластів пісковикових порід кам'яновугільного періоду[3].
Балка з джерелами захаращена[2]. У 2005 році члени громадської організації «До чистих джерел» прибрали сміття і розчистили русло[6]. У травні 2007 року активісти громадської Ради при обласному управлінні екології та Донецької обласної Партії Зелених займалися розчищенням території[7].
Донбас заповідний. Науково-інформаційний довідник-атлас / за заг. ред. С. С. Куруленка, С. В. Третьякова. Видання друге, перероблене та доповнене. — Донецьк, Донецька філія Державного екологічного інституту Мінприроди України, 2008. — 168 с.
Химченко В. А. Заповедными тропами Донетчины. Фотоальбом-путеводитель. — Донецк: «Донбасс», 2012. — 168 с.
Вовк И., Грибанова В. Минеральный источник // Весь Донбасс. Маршруты выходного дня. 50 лучших мест для семейного отдыха / Телегид. Специальный выпуск.. — Донецк, май 2010. — № 1. — С. 33.
Україна
Витоки Кальміусу у Вікісховищі
