Волосевич Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:47, 2 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Іванович Волосевич
Народження 11 серпня 1892(1892-08-11)
Подільська губернія
Смерть 29 липня 1943(1943-07-29) (50 років)
Республіка Комі
Країна  УНР
Приналежність  Армія УНР
Звання  Штабскапітан

 Полковник
Командування начальник штабу 4-ї Сірої бригади 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.
Війни / битви
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія

Олександр Іванович Волосевич (11 серпня 1892 — † 29 липня 1943) — полковник Армії УНР.

Біографія

Походив із лічних почесних громадян Подільської губернії. Закінчив Тиврівське духовне училище. На військову службу вступив на початку Першої світової війни однорічником 2-го розряду до 27-го пішого запасного батальйону. Закінчив 1-шу Київську школу прапорщиків (19 серпня 1915), був призначений у розпорядження начальника 3-ї маршової запасної бригади у Вінниці. У 1915—1917 рр. служив у 64-му піхотному Казанському полку 16-ї піхотної дивізії 6-го армійського корпусу. Був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (25 вересня 1917 р.). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

Восени 1917 р. 6-й армійський корпус був українізований та перейменований на 2-й Січовий Запорізький. З кінця серпня 1919 р — начальник штабу 4-ї Сірожупанної дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу — начальник штабу Збірної Волинської дивізії Дієвої армії УНР. У 1920 р. — начальник оперативного відділу штабу 2-ї Волинської дивізії Армії УНР. З жовтня 1920 р. — начальник штабу 4-ї Сірої бригади 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.

Лицар ордену Залізного Хреста.

У 1920-1930-х рр. жив у Рівному. Після окупації Волині радянськими військами, 27 вересня 1939 р. був заарештований НКВС.

8 березня 1941 р. засуджений до 10 років позбавлення волі.

Помер в ув'язненні в ПечорЛАГу 29 липня 1943.

Був одружений з Марією Волосевич-Теріда (1892-1990), також лицарем ордену Залізного Хреста.

Джерела