Волоська коса
| Волоська коса | |
|---|---|
 | |
| 46°43′39″ пн. ш. 31°55′03″ сх. д. / 46.72750° пн. ш. 31.91750° сх. д.Координати: 46°43′39″ пн. ш. 31°55′03″ сх. д. / 46.72750° пн. ш. 31.91750° сх. д. | |
| Місцезнаходження | Європа |
| Довколишні води | Бузький лиман |
| Країна |
 Україна |
| Регіон | Миколаївська область |
 | |
Волоська коса — коса, смуга мілини на правому березі Бузького лиману в течії між Миколаєвом та Очаковом.
Розташування
Розташована за 38 км на південь від Миколаєва і 30 км на північний схід від Очакова,[1] неподалік від села Парутине та державного археологічного заповідника Ольвія. Це остання велика коса Бузького лиману по його правому березі перед злиттям з Дніпровським лиманом. На протилежній від Волоської коси стороні лиману розташована Руська коса.
Неподалік коси, на протилежному березі розташований Миколаївський глиноземний завод, який є причиною пилових забруднень коси[2].
Етимологія
Походження назви точно не встановлено, але вона відома до приєднання цих місць до Російської імперії (1774 р.). Припускають, що так її назвали запорожці, що ловили тут рибу на орендних умовах. Один з варіантів походження назви — від слова «волок» або «Переволока» в сенсі «переправа». Ще одна версія пояснює що назва пов'язана з напрямками в різні країни: через обидві коси йшла дорога, що сполучає Росію з Волощиною, тому і виникла назва — від Російської коси — дорога в Росію, від Волоської — у Волощину.
Рекреаційні заклади
На Волоській косі розташована низка рекреаційних закладів, зокрема:
- оздоровчий комплекс «Зоря» ДП «Зоря-Машпроект»[3];
- риболовно-спортивна база відпочинку «Волоська Коса» Чорноморського суднобудівного заводу[4];
- база відпочинку «Волоський стан»[5].
Історія
Волоська коса була місцем відпочинку та поховання загиблих після переправи військ шведського короля Карла XII і гетьмана Івана Мазепи через Бузький лиман в липні 1709 р[6].
В межах коси досі збереглось кілька козацьких поховань, більша ж частина козацьких поховань та всі шведські поховання були затоплені Бузьким лиманом через підйом води[7].
На початку XIX століття в околицях коси було знайдено мідну гармату. На стволі було викорбавуно: «Щасливого рементарствованія його милості Івана Мазепи гетмана войська і царської пресвятої величності Запорозького старанням його милості пана Павла Семеновича полковника Полтавського з товариством вилита сія гармата в Глухові в полку полтавському року 1692». Далі йшов вірш: «Од тебе Боже враги наші отойдуть з дороги і о імені твоєм востающи по нас падючи под ними. Іосіф Тимофєєвич дєлатєль». Гармата до 1871 р. зберігалась при штабі Чорноморського флоту в Миколаєві, потім була перевезена в Санкт-Петербург, де служить експонатом в артилерійському музеї.
Див. також
Джерела
Примітки
- ↑ База «Волоська коса» (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Экологическая катастрофа в Николаеве: красная пыль добралась до Волошской косы. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Волоська коса. Тут розташований дитячий оздоровчий комплекс «Зоря» // Укрінформ, 24.06.2004
- ↑ Рыболовно-спортивная база отдыха «Волошская коса» (рос.)
- ↑ Волошский Стан: отдых на Волошской косе (рос.). Архів оригіналу за 25 листопада 2012. Процитовано 17 грудня 2012.
- ↑ Гетьман Мазепа — знакова фігура російсько-української історії. Хто він — «гетьман-злодій» або мученик за українську державу?
- ↑ Карл XII и И. Мазепа на Николаевщине (300 лет тому назад)[недоступне посилання з серпня 2019]