Парутине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Парутине
Parytyne s.gif Parytyne h.gif
Герб Парутиного Прапор Парутиного
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Очаківський
Рада/громада Парутинська сільська рада
Код КОАТУУ 4825182801
Основні дані
Засноване 1811
Населення 1996
Площа 2,17 км²
Густота населення 919,82 осіб/км²
Поштовий індекс 57540
Телефонний код +380 5154
Географічні дані
Географічні координати 46°42′23″ пн. ш. 31°53′48″ сх. д. / 46.70639° пн. ш. 31.89667° сх. д. / 46.70639; 31.89667Координати: 46°42′23″ пн. ш. 31°53′48″ сх. д. / 46.70639° пн. ш. 31.89667° сх. д. / 46.70639; 31.89667
Середня висота
над рівнем моря
24 м
Водойми Бузький лиман
Місцева влада
Адреса ради с. Парутине, вул. Леніна, 17а
Карта
Парутине is located in Україна
Парутине
Парутине
Парутине is located in Миколаївська область
Парутине
Парутине

CMNS: Парутине на Вікісховищі

Пару́тине (в минулому — Іллінське) — село в Україні, в Очаківському районі Миколаївської області. Населення становить 1996 осіб. Орган місцевого самоврядування — Парутинська сільська рада.

Поряд із селом розташований Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія».

Історичні відомості[ред.ред. код]

Стела з гербом Ольвії при вході до однойменного музею-заповідника в селі Парутине

Поселення заснували в 1789 році члени релігійної секти пилипонів, що втекли з Дону в 1708 році після поразки повстання Кіндрата Булавіна. Отаман Ігнатій Некрасов повів їх на територію Румунії. Нащадки некрасівців переселилися на берег Бузького лиману з Чобричів на Дністрі, поставивши 37 хат і каплицю. Переселенці займалися хліборобством і риболовлею.

У 1792 році, після закінчення російсько-турецької війни 1787—1791 рр., понад 12 тис. десятин землі на правому березі Бузького лиману, куди входило і поселення на місці Парутине, Катерина II подарувала графу Іллі Безбородьку, після чого поселенці залишили ці місця і повернулись до Дністра. Безбородько заселив поселення кріпаками з Чернігівщини та інших місцевостей України. Село перейменували на Ільїнське. Однак збереглася і його попередня назва.

За даними ревізії 1795 року в Ільїнському мешкало 324 чоловіка. Село входило до Херсонського повіту Новоросійської, а з 1827 року — до Одеського повіту Херсонської губернії. На 1858 рік Ільїнське згадується в джерелах як містечко, в якому налічувалося понад 100 дворів з 864 кріпаками.

Станом на 1886 у містечку Іллінське, центрі Анчекрак-Іллінської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 1165 осіб, налічувалось 220 дворових господарств, існували православна церква, телеграфна станція, лавка[1]. За 3 версти — маяк. За 10 верст — православна церква, телеграфна станція, лавка. За 12 верст — православна церква, телеграфна станція, рибний завод, лавка. За 13 верст — маяк. За 15 верст — паровий млин. За 26 верст — трактир. За 28 верст — монастир, православна церква, лавка. За 45 верст — православна церква.

За часів СРСР в селі був колгосп імені Леніна, а в 1969 році на його базі заснували винрадгосп «Ольвія», який спеціалізувався на вирощуванні винограду та виробництві вина, його прибуток перевищував мільйон радянських карбованців на рік. Він вирощував елітні сорти винограду, з плодів яких робили шампанське, коньяки, деякі сорти вин.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.