Парутине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Парутине
Parytyne s.gif Parytyne h.gif
Герб Парутиного Прапор Парутиного
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Очаківський
Рада/громада Парутинська сільська рада
Код КОАТУУ 4825182801
Основні дані
Засноване 1811
Населення 1996
Площа 2,17 км²
Густота населення 919,82 осіб/км²
Поштовий індекс 57540
Телефонний код +380 5154
Географічні дані
Географічні координати 46°42′23″ пн. ш. 31°53′48″ сх. д. / 46.70639° пн. ш. 31.89667° сх. д. / 46.70639; 31.89667Координати: 46°42′23″ пн. ш. 31°53′48″ сх. д. / 46.70639° пн. ш. 31.89667° сх. д. / 46.70639; 31.89667
Середня висота
над рівнем моря
24 м
Водойми Бузький лиман
Місцева влада
Адреса ради с. Парутине, вул. Леніна, 17а
Карта
Парутине is located in Україна
Парутине
Парутине
Парутине is located in Миколаївська область
Парутине
Парутине

Пару́тине (в минулому — Іллінське) — село в Україні, в Очаківському районі Миколаївської області. Населення становить 1996 осіб. Орган місцевого самоврядування — Парутинська сільська рада.

Поряд із селом розташований Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія».

Історичні відомості[ред.ред. код]

Стела з гербом Ольвії при вході до однойменного музею-заповідника в селі Парутине

Поселення заснували в 1789 році члени релігійної секти пилипонів, що втекли з Дону в 1708 році після поразки повстання Кіндрата Булавіна. Отаман Ігнатій Некрасов повів їх на територію Румунії. Нащадки некрасівців переселилися на берег Бузького лиману з Чобричів на Дністрі, поставивши 37 хат і каплицю. Переселенці займалися хліборобством і риболовлею.

У 1792 році, після закінчення російсько-турецької війни 1787—1791 рр., понад 12 тис. десятин землі на правому березі Бузького лиману, куди входило і поселення на місці Парутине, Катерина II подарувала графу Іллі Безбородьку, після чого поселенці залишили ці місця і повернулись до Дністра. Безбородько заселив поселення кріпаками з Чернігівщини та інших місцевостей України. Село перейменували на Ільїнське. Однак збереглася і його попередня назва.

За даними ревізії 1795 року в Ільїнському мешкало 324 чоловіка. Село входило до Херсонського повіту Новоросійської, а з 1827 року — до Одеського повіту Херсонської губернії. На 1858 рік Ільїнське згадується в джерелах як містечко, в якому налічувалося понад 100 дворів з 864 кріпаками.

Станом на 1886 у містечку Іллінське, центрі Анчекрак-Іллінської волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 1165 осіб, налічувалось 220 дворових господарств, існували православна церква, телеграфна станція, лавка[1]. За 3 версти — маяк. За 10 верст — православна церква, телеграфна станція, лавка. За 12 верст — православна церква, телеграфна станція, рибний завод, лавка. За 13 верст — маяк. За 15 верст — паровий млин. За 26 верст — трактир. За 28 верст — монастир, православна церква, лавка. За 45 верст — православна церква.

За часів СРСР в селі був колгосп імені Леніна, а в 1969 році на його базі заснували винрадгосп «Ольвія», який спеціалізувався на вирощуванні винограду та виробництві вина, його прибуток перевищував мільйон радянських карбованців на рік. Він вирощував елітні сорти винограду, з плодів яких робили шампанське, коньяки, деякі сорти вин.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.