Коса (географія)

Коса́ або стрілка — вузька намивна смуга суходолу у прибережній частині моря або озера, одним кінцем сполучена з берегом. Коса складається з піску, гальки, гравію, що нагромаджується при переміщенні їх течією уздовж берегів. Поверхня коси рівнинна, висота незначна.
В Україні поширені на чорноморському (Тендрівська коса, Кінбурнська коса) та азовському (коса Арабатська стрілка, Бердянська коса, Обитічна коса, Федотова коса) узбережжях.
Термінологія[ред. | ред. код]
Косу, що відокремлює затоку або бухту, називають «пересипю». Косу, що з'єднує острів і материк, називають «томболо» або «переймою»[1].
Процес формування та структура[ред. | ред. код]

Складена зазвичай сипучим матеріалом (піском, галькою, гравієм, ракушою), що переміщується вздовж береговими течіями.
Коса утворюється в результаті переміщення уламкового матеріалу хвилями і вздовж береговими течіями і акумуляції (акумуляції) (відкладення) цих наносів в результаті огинання потоком наносів виступу берега.
Коса також утворюється при одночасному надходженні наносів із двох протилежних сторін. Така коса видається у відкрите море майже перпендикулярно до берега, і її часто називають «стрілкою».
Коси в Україні[ред. | ред. код]
Азовське море[ред. | ред. код]
- Арабатська Стрілка
- Бердянська коса
- Бирючий Острів
- Білосарайська коса
- Комиш-Бурунська коса
- Крива коса
- Обитічна коса
- Федотова коса
Чорне море[ред. | ред. код]
- Білі Кучугури
- Волоська коса
- Кінбурнська коса
- Руська коса
- Коса Стрілка
- Тендрівська Коса
- Ягорлицький Кут
Зниклі[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 5., К., 1980, стор. 432
- Коса, Пересип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 736. — 1000 екз.
- Береги / П. А. Каплін, О. К. Леонтьєв, С. А. Лук'янова, Л. Г. Нікіфорова. Думка, 1991, 479 з. ISBN 5-244-00449-2
Посилання[ред. | ред. код]
|