Гернет Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гернет Михайло Миколайович
Народився 12 (24) липня 1874
Ардатов, Симбірська губернія, Російська імперія[1]
Помер 16 січня 1953(1953-01-16)[1] (78 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Введенське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність адвокат
Галузь юриспруденція
Alma mater Юридичний факультет Московського державного університетуd
Науковий ступінь доктор психологічних наук і доктор юридичних наук[d]
Відомі учні Герцензон Олексій Адольфовичd
Знання мов російська[2]
Заклад МДУ
Батько Q116503673?
Брати, сестри Гернет Надія Миколаївна
Діти Q115177770?
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія Заслужений діяч науки РРФСР

Гернет Михайло Миколайович (12(24)липня 1874, м. Ардатов, тепер Республіка Мордовія — 16 січня 1953, Москва) — російський і радянський вчений-правознавець, кримінолог і фахівець з кримінально-виконавчого права, доктор юридичних наук, професор. Заслужений діяч науки РРФСР.

Основні праці

  • «Соціальні фактори злочинності» (1905),
  • «Суспільні причини злочинності» (1906),
  • «Дітовбивство» (1911),
  • «Смертна кара» (1913),
  • «Злочини й боротьба з ними у зв'язку з еволюцією суспільства» (1916),
  • «Моральна статистика» (1922),
  • «Злочинність за кордоном і в СРСР» (1931),
  • «Злочини гітлерівців проти людяності» (1946),
  • «Історія царської тюрми» (т. 1—5, 1951-56).

Примітки

  1. а б в г Гернет Михаил Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання