Західна схизма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:42, 1 липня 2021, створена Рита Кук (обговорення | внесок) (виправила пунктуаційні та граматичні помилки)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історична карта Західної Схизми: червоним позначені країни — прибічники Авіньйону, синім — Риму

Західна схизма або Папська схизма (також відома як Велика схизма західного християнства) — розкол у Римо-католицькій церкві (13781417). На час її закінчення три особи одночасно вважали себе справжнім папою Римським. Розкол, причиною якого були радше політичні, а не теологічні суперечки, закінчився на Констанцькому соборі (1414—1418).

Причини розколу

Розкол Західної церкви був результатом повернення папи Римського Григорія XI у 1378 до Риму, що знаменувало закінчення Авіньйонського полону, який характеризувався високим рівнем корупції у церковному житті через домінування Франції під час прийняття важливих рішень.

Після смерті Григорія XI римляни збунтувались, бажаючи забезпечити обрання новим папою саме римлянина. Кардинали, побоюючись можливих утисків з боку небажаного для них папи, в 1378 обрали архієпископа Барі, Бартоломео Пріньяні, який прийняв ім'я Урбан VI. Новий папа був хорошим адміністратором папської канцелярії в Авіньйоні, проте виявився підозріливим, владолюбним і схильним до насильства понтифіком. Тому кардинали скасували своє рішення, більшість з них переїхали до Ананьї, де 20 вересня того ж року обрали папою єпископа Женеви Роберта, який прийняв ім'я Климента VII і відновив папський двір в Авіньйоні.

Цей конфлікт швидко переріс з церковної суперечки в дипломатичну кризу, яка поділила Європу. Світські монархи вибрали собі зручнішого папу:

Авіньйон Рим
Королівство Франція, Арагонське королівство, Королівство Кастилія і Леон, Кіпрське королівство, Герцогство Бургундія, Графство Савойя, Неаполітанське королівство і Королівство Шотландія визнавали представника Авіньйону; Данія, Королівство Англія, Графство Фландрія, Священна Римська імперія, Угорське королівство, Північна Італія, Манор Ірландія, Норвегія, Королівство Польське і Швеція визнавали представника Риму.

На Іберійському півострові у той час тривали династичні війни, а тому опоненти визнавали різних пап Римських.

Подолання схизми

11 листопада 1417 в Констанці завершився початий ще 1414 року собор, який поклав край «Великий схизмі». Один з пап — Григорій XII — задовольнився кардинальським титулом; другий — Іоанн XXIII — утік з собору, був арештований і позбавлений влади; а третього — Бенедикта XIII — довелося позбавити влади заочно, оскільки дістатися до нього в Авіньйоні було неможливо. Новим папою був обраний представник римської знаті Оддо Колона, який узяв собі ім'я Мартин V. На початку собору він був звичайним мирянином і пройшов всі церковні ієрархічні ступені за час проведення собору.

Див. також

Джерела

  • The Three Popes: An Account of the Great Schism, by Marzieh Gail.
  • The Great Schism: 1378, by John Holland Smith (New York 1970).
  • The awesome people of the Great Schism: A study in fourteenth century ecclesiastical history, by Walter Ullmann.

Посилання