Леонтович Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леонтович Михайло Олександрович
рос. Михаил Александрович Леонтович
Народився 22 лютого (7 березня) 1903
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 30 березня 1981(1981-03-30)[1] (78 років)
Москва, СРСР
Поховання Кунцевський цвинтар
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльність фізик
Галузь фізика плазми і радіофізика
Alma mater МДУ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Мандельштам Леонід Ісаакович
Вчителі Мандельштам Леонід Ісаакович
Знання мов російська
Заклад Національний дослідницький ядерний університет «МІФІ»
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Батько Леонтович Олександр Васильович
Мати Q123273157?
Діти Q123277562?
Нагороди

Михайло Олександрович Леонтович (22 лютого (7 березня) 1903, Петербург, Російська імперія — 30 березня 1981, Москва, РРФСР) — російський радянський фізик, академік АН СРСР; автор робіт з фізики плазми, радіофізики. Лауреат Ленінської премії (1958), золотої медалі ім. О. С. Попова АН СРСР (1952). Правозахисник.

Народився в сім'ї українського фізіолога (в майбутньому академіка АН УРСР), викладача Київського університету Олександра Васильовича Леонтовича та лікаря-окуліста Віри Вікторівни Кирпичової

Громадянська позиція

У 1955 році підписав «Лист трьохсот».

У 1966 році підписав лист 25-ти діячів культури і науки генеральному секретарю ЦК КПРС Л. І. Брежнєву проти реабілітації Сталіна[2].

13 травня 1970 разом А. Д. Сахаровим, В. Ф. Турчиним, В.M. Чалідзе звертався до Генерального прокурора СРСР Руденко з «Скаргою в порядку нагляду» на ухвалу Ташкентського міськсуду і Верховного суду УзССР у справі Петра Григоренка, відомості про реакцію прокурора відсутні.

Примітки

Посилання