Омінеліт
| Омінеліт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1999-025 |
| Абревіатура | Omi[2] |
| Хімічна формула | (Fe²⁺,Mg)(Al,Fe³⁺)₃(SiO₄)(BO₃)O₂ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AJ.05 |
| Dana 8 | 54.1.1.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Оміне[3] |
Омінеліт (англ. ominelite) — мінерал класу силікатів, групи острівних силікатів з додатковими тетраедрами.
Загальний опис
Хімічна формула: Fe2+Al3O2(BO3)SiO4. Містить (%): SiO2 — 19,34; B2O3 — 10,91; Al2O3 — 48,85; FeO — 19,37; MgO — 1,33. Сингонія ромбічна. Густина — 3,16. Твердість 7. Крихкий. Колір синій. Риса синя. Блиск скляний. Напівпрозорий, прозорий. Крихкий. Спайності немає. Генезис магматичний. Акцесорний мінерал, який утворюється у гранітах та гранодіоритах з високим вмістом оксиду алюмінію. Основна знахідка: гора Оміна (префектура Нара, Японія). Назва від місцевості, де був знайдений.
Див. також
Примітки
- ↑ (not translated to fr), Ferraris G. New minerals approved in 1999 by the Commission on New Minerals and Mineral Names, International Mineralogical Association // The Canadian Mineralogist — 2000. — Vol. 38. — P. 245–250. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Омінеліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Омінеліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
