Пороська оборонна лінія

Файл:Zmievy Valy.svg

Вали кінця X — початку XI століть.
Пороська оборонна лінія на малюнку у нижній частині по центру.

Басейн річки Рось

Пороська оборонна лінія — низка сторожових фортець вздовж річки Рось, заснованих за часів Київської Русі для захисту від набігів степових кочовиків.

Пороська оборонна лінія, по суті, продовжувала Дніпровську. На Росі від її витоку до гирла відомо 13 давньоруських городищ, розташованих вздовж лівого її берега. Переважна більшість їх — Товаров, Кульдеюрів, Дверен, Богуслав, Володарев Володарка, Ростовець, Боровий і Чурнаєв — були фортецями зі різноплемінним (слов'янами та торками) населенням, деякі, як Корсунь, Торчеськ, Юр'їв та інші, — значні міські центри.

Період будівництва

Основний період будівництва оборонних міст припав на 1030-ті роки, коли Ярослав Мудрий почав селити в прикордонному Пороссі полонених поляків. Частину населення пороських міст складали чорні клобуки, що знаходилися в ленній залежності від київських князів і брали участь у обороні руських земель.

Див. також

• Лінія оборони
• Змієві вали
• Поросся
• Посульська оборонна лінія
• Стугненська оборонна лінія

Джерела

• Іванченко Л. І. Пороська оборонна лінія Південної Русі // Нариси з воєнної історії давньої України. — К., 2005. — С. 193—198.
• Квітницький М. Пороська захисна лінія: етапи формування та розвитку (у світлі писемних та археологічних джерел) // Місце і значення Поросся в історії України (ІХ-XVII ст.) [Текст]: матеріали наук.-практич. конф., [Корсунь-Шевченківський, 28 листопада 2007 р.] / Управ. культури і туризму Черкаськ. облдержадміністрації, Корсунь-Шевченків. держ. істор.-культ. заповідник. — Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2007. — С. 17-50.