Рось

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рось
Ros river Sukholesi.jpg
Рось біля села Сухоліси
Басейн річки Рось
49°38′11″ пн. ш. 31°38′09″ сх. д. / 49.63638888999999921° пн. ш. 31.636111110000001645° сх. д. / 49.63638888999999921; 31.636111110000001645
Витік с.Ординці Вінницька область
Гирло с. Хрещатик Черкаська область
Кременчуцьке водосховище
Країни басейну Україна Україна
Вінницька область
Київська область
Черкаська область
Площа басейну, км² 12 575 км²
Регіон Черкаська область і Вінницька область
Довжина, км 346 км
Середньорічний стік 22,5 м³/с (за 65 км від гирла)
Притоки

Праві

Ліві

ідентифікатори та зовнішні посилання
GeoNames 695455
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Рось у Вікісховищі?

Рось — річка, що переважно тече на Придніпровській височині, у межах Вінницької, Київської та Черкаської областей України. Річковий басейн частково також охоплює Житомирську область. Права притока Дніпра (басейн Чорного моря).

Гідрографія, гідрологія[ред.ред. код]

Довжина становить 378,3 км, площа басейну — 12 750 км². Пересічна ширина річища у середній течії — близько 50 м. Для долини Росі характерне чергування звужених і розширених ділянок, її ширина змінюється від кількох сотень метрів до 4,5—5 км. Подекуди спостерігається асиметрія схилів долини: правий схил високий (до 60—80 м) і крутий, лівий — низький і пологий. У місцях перетину кристалічних порід річка звужується до 10—15 м, стає порожистою. Середній похил річки - 0,56 м/км. Заплава на розширених ділянках терасована, завширшки 2—2,5 км, у звуженнях — 200–300 м.

Живлення переважно снігове, влітку характерна межень. Замерзає в грудні, скресає у березні.

Середні витрати води р. Рось, м³/с:[1]

  • межа Вінницької та Київської областей — 2,99;
  • вище гирла Роставиці — 11,10;
  • вище м. Біла Церква — 16,50;
  • нижче м. Біла Церква — 17,90;
  • межа Київської та Черкаської областей — 22,80;
  • нижче м. Корсунь-Шевченківський — 24,50;
  • Рось-гирло — 28,40.

Середньорічна мінералізація води коливається в межах 407–602 мг/дм³, при середній — 513 мг/дм³.[1]

Розташування[ред.ред. код]

Витік річки розташований біля села Ординці Погребищенського району Вінницької області в заказнику Зелені криниці. Річка спершу тече переважно на північний схід, від міста Біла Церква — на південний схід і схід. Біля с. Деренковець від основного русла відгалужується рукав (канал) Фоса. Гирло основного русла розташоване біля с. Хрещатик; рукав Фоса спрямований у р. Вільшанка.

Притоки[ред.ред. код]

У басейні Росі налічується 1136 малих річок, сумарна довжина яких становить 4827 км. З них у:

До найбільших приток належать:

Населені пункти[ред.ред. код]

Міста і селища на річці Рось:

Флора[ред.ред. код]

Якісний склад фітопланктону верхів'я річки Рось включає понад сто видів водоростей з 8 відділів: Cyanophyta, Euglenophyta, Dinophyta, Cryptophyta, Chrysophyta, Bacillariophyta, Xanthophyta, Chlorophyta. В планктонних альгоценозах Росі домінують зелені водорості. В руслових ділянках спостерігається якісний склад фітопланктону, притаманний річковим альгоценозам, тоді як у водосховищах та ставках видовий склад водоростей має риси звичайного для стоячих чи малопроточних водойм. У русловій частині найрізноманітніші хлорококові водорості, а також наявні деякі рідкісні жовто-зелені водорості. Взагалі, за якісним складом фітопланктон руслової частини Росі різноманітніший, ніж у слабопроточних водоймах. У русловій частині переважають діатомові та хлорококові, в малопроточних — синьо-зелені та евгленові водорості.[4]

Фауна[ред.ред. код]

Риби[ред.ред. код]

На початку XXI ст. для басейну Росі відомо близько 40 видів риб.[5] Переважна більшість видів належить до родини Коропових, найчисельнішими з них є плітка, краснопірка, верховодка, пічкур звичайний, гірчак європейський. Також чисельними у басейні Росі є окунь звичайний, йорж звичайний, бичок-бабка.

З інтродукованих видів поширені по всьому басейну карась сріблястий, чебачок амурський.

Історичне значення[ред.ред. код]

Деякі історики, що підтримували антинорманську теорію походження давньої слов'янської держави, від річки Рось виводили назву Київська Русь. На берегах Росі проживали племена росичів і полян. Згодом київські князі селили тут торків, берендеїв, чорних клобуків для захисту від половців.

У деяких давніх текстах, як вважає Пантелеймон Куліш, замість, чи одночасно, з гідронімом Рось вживається назва Червона річка.[6]

Рекреаційні ресурси та господарське використання[ред.ред. код]

Місця, по яких протікає Рось, дуже мальовничі. У Білій Церкві, на лівому березі Росі розміщений знаменитий парк «Олександрія» — колишній маєток графів Браницьких. У 1960-1990-ті рр. береги Росі в Білій Церкві були місцем масового відпочинку. Чиста, прозора вода, помірна течія річки, пейзажі, радонові водолікувальниці, — все це приваблювало до Білої Церкви відпочивальників з усього СРСР.

Річка широко використовується в господарській сфері. На ній створено 10 руслових водосховищ, на п'ятьох гідровузлах функціонують ГЕС: Городище-Пустоварівська, Дибинецька, Богуславська, Стеблівська і Корсунь-Шевченківська. Вода з річки забирається для господарсько-питних потреб міст Біла Церква, Богуслав, Миронівка, Корсунь-Шевченківський. У невеликих обсягах вода також подається на м. Умань. Численними є рибогосподарські підприємства.

Рось на мапі 1650 року

Екологічний стан[ред.ред. код]

Основними екологічними проблемами басейну Росі є надмірне зарегулювання стоку, забруднення стічними водами, розораність берегів, інтродукція нових видів.

Басейн р. Рось належить до найбільш зарегульованих в Україні: станом на 01.01.2016 р. загальна кількість водосховищ становила 66, ставків — 2322. Площа водного дзеркала наявних водосховищ становить 86,13, ставків — 133,55 км2, об'єм — відповідно 150,6 і 201,8 млн м³. Сумарий об'єм ставків і водосховищ приблизно відповідає половині середньорічного стоку. Жителі сіл уздовж русла річки влаштовують штучні загати для нелегального лову риби[7].

Дуже зарегульованими є притоки Росі - насамперед в її верхній течії. Так, Білуга, притока Росі другого порядку, що протікає на межі Вінницької і Житомирської областей, має 17 ставків при довжині всього 24 км. Деякі водосховища (зокрема в Житомирській області) об'ємом понад 1 млн м³ залишаються у списках ставків через відсутність будь-якої технічної документації на них, наприклад Почуйки і Ставище на р. Кам'янка, Плоска на р. Роставиця. Ряд водосховищ, П'ятигірське на р. Молочна, Тетіївське (басейн Роськи), Щербаківське, Косівське, Володарське, Дибинське, Богуславське, Корсунь-Шевченківське на Росі, Саливонківське на р. Протока, Кожанське на р. Кам'янка, Карапишівське на р. Росавка, Северинівське на р. Жигавка, перебуває в незадовільному стані. Два водосховища мають об'єм понад 10 млн м³: Білоцерківське (верхнє) з повним об'ємом 16,96 млн м³ та Стеблівське — 15,7 млн м³. При повному об'ємі водосховищ (за нормального підпірного рівня) розподілений по площі сумарний об'єм води ставків і водосховищ становить шар 24 мм в басейні Росі, що є досить значним для України.[8]

Хімічний склад води Росі формується під значним впливом процесів вивітрювання алюмосилікатів кристалічних порід, що є в басейні річки. Протягом останніх 40 років хімічний тип води в Росі біля Корсунь-Шевченківського змінився з гідрокарбонатного кальцієвого на гідрокарбонатний кальцієво-магнієвий. Постійне зростання мінералізації відбувається при зменшенні витрат води періоду весняної повені, що зумовлено зарегулюванням стоку річок.[9]

На окремих ділянках басейну Росі розораність сягає 70%. На орних землях вирощують переважно зернові та цукровий буряк, певна частина зайнята городніми культурами. При розорюванні річкових долин прозорість води зменшується, вода набуває неприємного запаху, голі береги репаються при пересиханні. Істотно порушено в басейні Росі природній рослинний покрив. Особливо змінена під впливом господарської діяльності лучно-степова рослинність. Ліси представлені здебільшого сосновими лісогосподарськими насадженнями, в менш доступних заболочених місцях ростуть вільхи.

Зіставлення екологічних нормативів якості води з даними, отриманими протягом трьох останніх десятиліть, свідчить про її інтенсивне антропогенне забруднення. Особливо це стосується показників вмісту органічних речовин, що потрапляють з господарсько-побутовими стічними водами численних населених пунктів, а також з промисловими стічними водами. Підтвердження цьому — особлива забрудненість води Росі у створах нижче великих міст, що, в свою чергу, є центрами промисловості в регіоні. Знищення природної лісової та лучно-степової рослинності сприяє замуленню річок та поглибленню процесів ерозії. Наведені факти свідчать про значний вплив людської діяльності на басейн Росі.

Охорона природи в басейні Росі[ред.ред. код]

Незважаючи на значні антропогенні перетворення, в басейні Росі все ще наявні максимально наближені до природних ділянки річок. Для деяких з них спостерігається значне в порівнянні з іншими біологічне різноманіття.

Попри це, на думку окремих сучасників і мешканців регіону [1], ситуація з річкою вийшла з-під контролю:

« сьогодні Рось потерпає від екологічних проблем. Греблі, водосховища, збудовані вздовж всієї Росі, значно збільшили площу випаровування. Водовідбори, особливо величезний водовід на Умань, стрімко знизили швидкість течії води. Все це привело до застою води в Росі, збіднення її на кисень. Порушена природна екосистема. Річка втратила здатність до самоочищення. В результаті вода Росі, раніше прозора до самого дна, сьогодні нагадує гниющий бульйон. Прозорість води наразі не перевищує 20—30 см.  »

Природно-заповідний фонд (ПЗФ) басейну Росі нараховує 75 різноманітних об'єктів загальною площею 104,8729 км², що становить лише 0,83% площі всього басейну.

Ці об'єкти розташовані на території всіх 4 областей, де розміщений басейн Росі. Найбільша кількість припадає на Київську і Черкаську області (за площею 56,27% і 31,83% відповідно), менше у Вінницькій та Житомирській областях (за площею 9,99% і 1,90%).

Природних заповідників у басейні Росі немає, всі об'єкти, крім 2 пам'яток природи та 4 парків, що мають статус загальнодержавних та місцевого значення. Здебільшого об'єкти ПЗФ в басейні річки точкові. Найбільший відсоток за площею мають загальнозоологічні заказники (36,24%), значна кількість заповідних урочищ та ботанічних заказників (20,51% та 13,50% за площею відповідно). Всі інші об'єкти займають менше 10% за площею. Єдиний іхтіологічний заказник, «Роський», його площа становить 1,17% загальної площі об'єктів ПЗФ в басейні Росі. Цей заказник розміщений у гирловій ділянці річки та охороняє цінні нерестовища риб, що заходять сюди з Кременчуцького водосховища.

Мости[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Хімічний склад води (за П.С. Лозовіцьким, А.М. Молочко)

Обробка й систематизація багаторічних даних хімічного аналізу води (1939-2001 рр.) р. Рось у пункті спостережень м. Корсунь-Шевченківський свідчить, що за період спостережень загальна мінералізація води змінювалася від 216 мг/дм3 (20.03.1985) до 908,7 мг/дм3 (22.02.1951).  Амплітуда коливання загальної мінералізації склала 692,7 мг/дм3. При цьому, найменше значення мінералізації води припадає на весняне водопілля, а найбільше – на зимову межень. Варто відмітити, що значення загальної мінералізації вищі за 700 мг/дм3 відмічали 20.02.1979 (768,8), 24.02.1985 (716,0), 4.02.1985 (712,0), 19.02.1981 (710,0), 19.02.1987 (710,0), 24.01.1980 (700,4 мг/дм3) і всі вони припадають на зимову межень. Натомість ряд інших мінімальних значень мінералізації води спостерігали також у весняну повінь 5.04.1940 (225,8 мг/дм3), 23.04.1976 (240,2), 19.03.1951 (245,6), 10.04.1980 (267,6), 2.04.1970 (280 мг/дм3).

Середньоарифметичне значення загальної мінералізації за весь період досліджень становить 486,14 мг/дм3, за період зимової межені - 568,44, за період весняного водопілля -  401,18, за період літньої межені -  464,65, за 1939-1960 рр. - 462,72, за період 1961-2001 рр. – 487,91 (табл. 1). Отже, найбільш високі середньоарифметичні значення загальної мінералізації зафіксовано у зимову межень (568,44 мг/дм3), коли переважає живлення річки за рахунок ґрунтових і підземних вод, найменші значення загальної мінералізації – у весняну повінь (401,18 мг/дм3), коли переважає поверхневий стік за рахунок танення снігів. Ця тенденція наглядно ілюструється порівнянням кривих динаміки коливання мінералізації води у річці Рось у зимову й літню межень та у період весняного водопілля. На рисунку більшість точок кривої динаміки мінералізації води у зимову межень розміщується над кривою мінералізації у літню межень, а та у свою чергу розміщена - над кривою динаміки мінералізації у весняну повінь. Крім того, амплітуда коливань мінералізації води у річці Рось була найменшою у період спаду промислового виробництва 1993-1998 рр., тобто у цей час спостерігається переплітання трьох кривих загальної мінералізації - у зимову й літню межень та у весняну повінь.

Таблиця 1. Середньоарифметичні значення головних іонів, загальної мінералізації  (мг/дм3) та рН у воді р. Рось за певні періоди досліджень

Період спостережень рН Са Mg Na+K HCO3 SO4 Cl Mінералізація
1939-2001 7,61 65,05 24,12 29,71 302,63 32,56 28,04 486,14
Зимова межень 7,65 78,05 27,47 34,66 359,36 36,68 32,01 568,44
Літня межень 7,60 59,70 25,31 29,20 289,38 32,24 28,76 464,65
Весняна повінь 7,88 54,95 19,69 24,96 245,51 33,58 22,49 401,18
1939-1960 7,48 72,92 21,88 20,19 345,18 14,87 10,15 462,72
1961-2001 7,64 63,56 24,38 33,28 294,77 35,21 30,74 487,91

За ступенем мінералізації природна вода р. Рось відносяться до прісної доброї - досить доброї протягом усього періоду досліджень за методикою [7].

Уміст переважаючого аніону гідрокарбонату у воді за цей період змінювався від 120,8 мг/дм3 (22.03.1985) до 622,9 мг/дм3 (22.02 1951), тобто мінімальне значення менше за максимальне у 5,1 рази. Ряд інших максимальних значень умісту гідрокарбонатів припадає також на зимову межень - 5.01.1940 (482,0), 20.02.79 (469,4), 23.01.1968 (461,8), 6.02.1954 (444,8), 20.02.1965 (441,8 мг/дм3), а мінімальних – на весняну повінь 23.04.1976 (147,3), 3.04.1940 (158,6), 19.03.1951 (161,0), 10.04.1980 (164,0)  22.03.1972 (180 мг/дм3). Середньоарифметичні значення умісту НСО3 у воді становили: 302, 6 мг/дм3 – за весь період досліджень, 345,2 – за період 1939-1960 рр., 294,8 – за період 1961-2001 рр., 359,4 – у зимову межень, 289,4 – у літню межень, 245,2 мг/дм3 – у весняну повінь. Отже, ці показники у воді р. Рось найвищі у змову межень, найнижчі – у весняну повінь. Крім того, необхідно відмітити, що середньоарифметичні значення умісту гідрокарбонатів у період до зарегулювання стоку були вищими ніж у період з 1961 по 2001 рр. на 50 мг/дм3 (табл. 1).

Уміст переважаючого катіона – кальцію змінювався від 29,4 мг/дм3 (22.03.1985) до 114,0 мг/дм3 (22.02.1951). Уміст кальцію у воді р. Рось, вищий за 100 мг/дм3 відмічали 5.01.1940 (108,0), 14.02.1991 (102,0), 20.02.1979 (102,0), 1.02.1988 (101,0), 14.09.1987 (100.4), а менший за 40 мг/дм3 – 23.04.1976 (31,1), 10.04.1980  (34,7), 29.07.1964 (35,9), 19.03.1951 (37,4).

Середня багаторічна величина умісту кальцію у воді - 65,05 мг/дм3. Уміст Са у воді річки, як і інших катіонів, найбільший у зимову межень, найменший – у весняну повінь.

Уміст сульфатів у воді р. Рось змінювався від 3,8 мг/дм3 (16.05.1979) до 95,1 мг/дм3 (24.05.1990). Треба відмітити, що 15 найбільш високих значень умісту сульфатів (> 66,8 мг/дм3) припадають на зимову або літню межень 1981-1998 роки, а десять найменших (< 11,5 мг/дм3) – також на літню та зимову межень, але 1940-1965 рр. Необхідно відмітити, що уміст сульфатів, хлоридів та натрію у воді р. Рось з плином часу зростав, натомість уміст гідрокарбонатів та кальцію протягом періоду спостережень змінювався як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення. Середньоарифметичні значення умісту сульфатів зростали з 14,3 мг/дм3 у 1939-1940 рр. до 24 – у 1963-1970 та до 53 мг/дм3 у 1996-2000 рр. (табл.2). Це пояснюється тим, що саме в шістдесяті роки минулого століття у державі проводилася політика збільшення орних земель (їх розорювання навіть у прибережних зонах річок), зростаючої хімізації сільськогосподарського і промислового виробництва, що в кінцевому результаті позначилося на значному виносі з ґрунтів, сільськогосподарських угідь найбільш токсичних речовин (в першу чергу хлору, натрію, сульфатів), які в свою чергу є найбільш рухомими у ґрунтовому й водному середовищі та скиданні неочищених стічних вод у поверхневі водойми. Якщо хімічний склад води р. Рось за період 1939-1940 року можна прийняти за фоновий або природний рівень, то зростання у воді токсичних і забруднюючих речовин у 1960-ті і подальші роки є наслідком антропогенного впливу на природне середовище.

За умістом сульфатів вода відноситься до 3 категорії якості, тобто досить доброї [7].

Уміст хлоридів також змінювався в досить широких межах - від 2,8 мг/дм3 (19.03.1951) до 69,5 мг/дм3 (14.02.1991). Значення умісту хлоридів менші за 10 мг/дм3 відмічено 22.03.1985 (4,2), 5.04.1940 (5,3), 21.08.1963 (6,7), 25.02.1960 (7,3), 30.09.1949 (7,4), 20.09.1948 (7,6), 27.12.1977 (8,9), 18.03.1967 (9,1), 14.07.1940 (9,2), 13.03.1963 (10,0), тобто тут не виявлено чіткої залежності від пори року. Але десять найбільш високих значень вмісту хлоридів (> 55,0 мг/дм3)  у воді р. Рось припадає на літню й зимову межень 1985-1991 років, тобто на період коли розвиток промислового виробництва в Україні досяг свого максимального значення і це позначалося на забруднені природних вод токсичними речовинами, у тому числі й хлоридами.

Середньоарифметичні значення умісту хлоридів у воді зростали з 9,3 мг/дм3 у 1939-1940 рр. до 16 – у 1963-1970, 30, 4 – у 1976-1980, 40,7 – у 1986-1990 та 46 мг/дм3 – у 1996-2000 рр. (табл. 2). Крім того, уміст хлоридів у воді р. Рось під час зимової межені є вищим ніж під час літньої межені та весняної повені (табл. 1).

За умістом хлоридів вода річки Рось в даний час оцінюється як така, що відноситься до другої категорії якості (доброї) і є придатною для питного водопостачання [7].

Уміст у воді р. Рось, іншого токсичного інгредієнту – натрію в сумі з калієм також змінювався в значних межах від 6,5 мг/дм3 (5.04.1940) до 58,2 мг/дм3 (3.02.1967). Необхідно відмітити, що десять найменших значень умісту натрію у воді (< 14,0 мг/дм3) припадає на весняну та літню повінь періоду 1940-1973 років, а найбільш високі значення (> 40,0 мг/дм3) – переважно на зимову й літню межень 1985-2001 років. Найвищі показники умісту натрію в сумі з калієм припадають на 1991-1995 рр. – 47,71 мг/дм3. Цей уміст перевищує аналогічні показники за 1939-1940 роки у 4 рази.

У наступні п’ять років (1996-2000) відмічено деяке зниження умісту у воді р. Рось натрію, магнію, кальцію, гідрокарбонатів, калію, загальної мінералізації (табл. 2), що пов’язано із спадом промислового та сільськогосподарського виробництва на території держави та й у басейні річки та із зменшенням викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище.

Уміст магнію у воді р. Рось змінювався в межах 5,5 мг/дм3 (14.02.1966) – 51,6 мг/дм3 3.09.1992). Середньоарифметичні значення умісту його за весь період досліджень становлять 24,12 мг/дм3, найвищі - у період зимової межені – 27,47, найнижчі – у період весняної повені - 19,69 мг/дм3.

Необхідно відмітити, що зростання умісту головних іонів і загальної мінералізації

Таблиця  2. Динаміка зміни інгредієнтів хімічного складу води р. Рось-Корсунь-Шевченківський за певні періоди досліджень[ред.ред. код]

Інгредієнти[ред.ред. код]

1939-1940 1946-1950 1951-1960 1963-1970 1971-1975 1976-1980 1981-1985 1986-1990 1991-1995 1996-2000
середньоарифметичні концентрації за періоди, мг/дм3
СО2 7,35 8,55 8,1 8,55 9,96 10,46 7,48 6,54 11,95 10,9
Са 70,88 70,9 71,7 62,46 60,7 60 67,11 69,54 65,86 60,78
Mg 22,08 23,2 21,54 18,22 20,94 21,2 26,55 28 31,87 30,11
Na+K 11,88 15,3 22,51 23,22 23,6 26,31 45,60 45,71 47,58 42,12
K - - - - - - 11,08 8,44 8,12 6,49
HCO3 321,8 324,5 345,83 285,26 281,88 267,66 322,4 330,23 334,27 291,0
SO4 14,3 14,90 14,93 23,99 26,79 30,23 46,63 50,96 51,34 52,97
Cl 9,25 11,2 10,03 16,05 22,98 30,43 37,94 40,69 45,84 46
рH, од 7,27 7,35 7,45 7,7 7,68 7,69 7,64 7,58 7,41 7,89
Мінералізація 449,42 460,0 455,52 437,75 446,85 446,29 553,71 571,67 588,71 533,88
Р - - - 0,146 0,133 0,103 0,192 0,321 0,464 0,393
Si 3,1 3,1 2,79 3,97 3,45 4,05 4,95 2,73 2,51 3,87
Fe - 0,124 0,278 0,316 0,186 0,152 0,086 0,093 0,327 0,211
NH4 0 0 0,087 0,267 0,514 1,88 0,768 0,148 0,297 0,188
NO2 - 0,001 0,0013 0,0106 0,0153 0,0169 0,0173 0,0175 0,0159 0,0257
NO3 - 0,25 0,275 0,42 0,76 0,124 0,255 0,103 0,109 0,165
N, загальний - - - - 1,484 2,44 1,625 0,312 0,365 0,394
Феноли - - - - 0,00216 0,0031 0,0027 0,0037 0,0032 0,0015
Нафтопродукти - - - - 0,258 0,238 0,088 0,051 0,142 0,117
БСК5 - - - - 3,755 3,977 2,2 2,63 2,186 2,504
Сu - - - - 0,0045 0,0104 0,0387 0,284 0,0122 0,011
Zn - - - - 0,0059 0,0136 0,0062 0,0052 0,091 0,0678
Cr - - - - 0,003 0,0206 0,0036 0,184 1,106 0,034
Mn - - - - - - 0,8012 0,0206 0,0754 0,0143
CПАР - - - - 0,746 0,077 0,016 0,025 0,057 0,09
БО - - - - 29,6 34,22 35,03 31,64 28,48 37,6

води р. Рось у період 1939-1995 років носило в цілому поступовий, незначний характер, без різких коливань. За іонним складом протягом усього періоду досліджень вода відносилася до гідрокарбонатного класу (С), кальцієвої групи (Са), першого або другого типу [1].

Слід відмітити, що протягом періоду досліджень у воді р. Рось постійно знижувався середньоарифметичний відсотковий уміст гідрокарбонатів та кальцію відповідно від 90,5 та 60,3 %-екв у 1939-1940 рр. до 83 та 55,5 – у 1963-1970 та до 66,5 і 42 %-екв – у 1996-2000 рр. (рис. 4). Починаючи з вісімдесятих років минулого століття кальцій перестав бути домінуючим катіоном і склад води змінився з гідрокарбонатного кальцієвого на гідрокарбонатний кальцієво-магнієвий, а інколи й на гідрокарбонатний кальцієво-магнієво-натрієвий.           

Разом із зниженням протягом періоду досліджень у воді р. Рось середньоарифметичного умісту іонів НСО3 та Са відмічено зростання середньоарифметичного умісту Сl, SO4 та Na, а після 1990 р. – незначно й Mg. Так, середньоарифметичний відсотковий уміст хлоридів за період досліджень зріс у 4,08 рази, сульфатів – у 3 рази, натрію в сумі з калієм – у 2,7 ризи.

У наших дослідженнях, зважаючи на поступову зміну у часі хімічного складу води р. Рось, було важливим встановити, чи  існують кореляційні залежності між умістом окремих головних іонів та загальною мінералізацією. Одним із найбільш розповсюджених способів визначення ступеню й напрямку лінійних зв’язків між парними перемінними є коефіцієнт кореляції.

Коефіцієнти прямої лінійної кореляції між умістом у воді іонів НСО3, Са, Mg, Na+К, Cl, SO4 і загальною мінералізацією відповідно становлять 0,914±0,01, 0,823±0,018, 0,717±0,028, 0,679±0,031, 0,48±0,04, 0,372±0,05  – що у перших чотирьох  випадках відповідає сильному ступеню зв’язку, у інших – середньому.

Між умістом калію та загальною мінералізацією зв’язок не встановлювали, тому що калій окремо від натрію почали визначати з вісімдесятих років минулого століття.

Аналіз отриманих коефіцієнтів кореляції між загальною мінералізацією та умістом головних іонів свідчить, що головні іони (SO4, Cl, Na+K), уміст яких постійно зростав і змінювався у часі мають менший вплив на зміну загальної мінералізації ніж іони НСО3, Са, Mg.

Установлені коефіцієнти регресії (0,598 – НСО3, 0,115 – Са, 0,052 – Mg, 0,052 – Na, 0,063 – Cl, 0,059 – SO4) свідчать, що при збільшенні загальної мінералізації води на 100 мг/дм3 головні іони в середньому відповідно зростуть на 59,8, 11,5, 5,2, 5,2, 6,3 та 5,9 мг/дм3. Отже, математично установлено закономірність, чим вища мінералізація води р. Рось, тим значніший у її складі уміст гідрокарбонатів, потім кальцію, хлоридів, сульфатів, натрію і найменший магнію. Доля гідрокарбонатів та кальцію у зростанні загальної мінералізації становить більше 70 % від суми усіх іонів, що свідчить про їх переважаючий уміст.

Жорсткість води р. Рось за період спостережень змінювалася від 2,1 (22.09.1985) до 9,6 (22.02.1951) при середньоарифметичному значенні 5,3 мг-екв/л. Для питного призначення може використовуватися вода з жорсткістю не більше 7 мг-екв/дм3.

Уміст завислих речовин у воді р. Рось становив 0,5-87,0 мг/дм3. Високі концентрації фіксували в період 1975-1980 рр., коли середньоарифметичне значення становило 6,49 мг/дм3. Після зарегулювання стоку уміст зважених часток у воді рідко перевищував 17 мг/дм3. Найвища концентрація зважених речовин у зимову межень – 30 мг/дм3 (30.01.1980). В останні 25 років за умістом зважених часток вода відноситься до 2-3 категорії якості – тобто чистої-досить чистої.

Величина рН води змінювалася від 6,2 (21.07.1988), 6,8 5.09.1991) до 8,45 (29.10.77), 8,4 (24.05.90 р.). Такі розбіжності у величині рН відповідають шостій категорії якості – погана.

 Вода р. Рось часто буває забруднена біогенними речовинами, СПАР, фенолами, нафтопродуктами та важкими металами, але є й періоди коли умісту забруднювачів не виявляли..

 Максимальні концентрації NO2 були зафіксовані вище м. Корсунь-Шевченківського в період літньої межені  - 0,096 (25.09.1986),  0,066 мг/дм3  (8.07.2001 р.), в період зимової межені – 0,049 в 1996 р.; нижче м. Корсунь-Шевченківського в період літньої межені – 0,123 (25.09.1986), 0,110 (27.08.1981), 0,097 (27.07.1979), 0,069 мг/дм3 (08.07.2001 р.), в період зимової межені – 0,146 (22.11.1985), 0,084 мг/дм3 (16.02.1995 р.). Було відмічено високий уміст NО2  у період весняної повені – 0,063 мг/дм3 (10.04.1980). Відзначені рівні забруднення відповідають 6 та 7 категорії якості або сильно забрудненій та брудній воді. Варто відмітити, що найвищі середньоарифметичні показники забруднення природної води р. Рось нітрітами були у період 1996-2000 рр. і становили 0,0259 мг/дм3 (табл. 2), що відповідає п’ятій категорії забруднення (помірно забруднені).

Максимальні концентрації NO3 були зафіксовані вище м. Корсунь-Шевченківського в період літньої межені - 0,34 мг/дм3 (14.06.2000 р.), в період зимової межені – 0,74  (4.02.1985) р., 0,7 (22.03.85), 0,47 (12.02.1974); нижче м. Корсунь-Шевченківського в період літньої межені  - 0,34 (20.06.1973 р.), в період зимової межені – 0,89 (4.02.1985 р.). Ця концентрація нітратів у воді відповідає 4-6 категорії якості (слабо-сильно забруднені).

Максимальні концентрації NH4 були зафіксовані вище м. Корсунь-Шевченківського в період літньої межені - 2,19 мг/дм3 5.10.1979 р., в період зимової межені – 3,95 (26.01.1977), 3,60 (20.02.1979), 3,51 (16.01.1980); нижче м. Корсунь-Шевченківського в період літньої межені - 2,92 (28.081995), в період зимової межені – 5,1 (16.01.1980), 3,2 мг/дм3 (18.12.81 р.). Ці концентрації відповідають 6-8 категорії забруднення вод азотом аміаку – сильно й дуже забруднені.

Найбільші концентрації біогенних речовин у воді р. Рось припадають на період зимової межені. Улітку під час інтенсивного розвитку водних рослин уміст нітратів у воді річки знижується. Варто відмітити, що значна частина проб води не мала умісту великої кількості біогенних речовин, про що свідчать середньоарифметичні значення, приведені у таблиці 2.

Уміст кисню у воді р. Рось змінювався від 3,54 мгО2/дм3 (24 % насичення, 1.02.1988) до 15,51 мгО2/дм3 (105 % насичення, 23.01.1979 р.). Отже, за умістом кисню вода змінювалася від першої до сьомої категорії якості, або від відмінної до дуже поганої. Зниження умісту кисню у воді спостерігалося як зимою, так і улітку. 

Пергаманантна окиснюваність води змінювалася від 3,4 мгО/дм3 (29.07.1976) до 31 мгО/дм3 (26.04.73 р.), або якість води була від відмінної до занадто поганої. Біхроматна окиснюваність мала також значні коливання від 8,8 мгО/дм3 (відмінна якість води, 12.02.1974) до 140 мгО/дм3 (занадто погана якість, 27.07.1979). У 1990-2001 рр. біхроматна окиснюваність у воді р. Рось не перевищувала показників 45 мгО/дм3, тобто була дещо кращою у порівнянні з періодом 1970-1980 рр..

Біологічне споживання кисню протягом п’яти діб (БСК5) для окислення органічних речовин, які містяться у воді в аеробних умовах змінювалося від 0,06 мгО2/дм3 (25.09.86) до 12,9 (14.10.86). Отже, за приведеними рівнями споживання кисню воду можна оцінити як дуже чисту (у першому випадку) і як брудну (у другому), що сприяє загрозі антропогенної евтрофікації водойми. У 1981-2000 рр. середньорічні показники біологічного споживання кисню мали дещо нижчі показники ніж аналогічні за період 1970-1980 рр. (див. табл. 2).

Максимальні значення СПАР були відмічені нижче міста в період літньої межені у  кількості 4,1 мг/л (20.06.1973), що пов’язано із скиданням значної кількості промислових та побутово-комунальних вод із підвищеною їх, кількістю. Вище міста величина, СПАР у цей день становила лише 0,63 мг/л. У багатьох пробах води відібраних із річки Рось у 1972,1994, 2000, 2001 роках уміст СПАР був відсутній.

Максимальна кількість, СПАР у період зимової межені становить 1,0 мг/л (27.01.1972 р.) нижче міста та 0,32 мг/л (1973 р.) вище міста.

Уміст фенолів у воді р. Рось змінювався від 0 до 0,026 мг/дм3 (16.01.1980). Варто відмітити, що у 34,6 % проб умісту фенолів не було виявлено, а з 1992 р. їх уміст у воді не перевищував 0,008 мг/дм3. В період літньої межені концентрація фенолів у водах річки Рось вище м. Корсунь-Шевченківський досягла максимального значення – 0,02 мг/л (5.09.1991 р.), найбільше значення нижче міста зафіксоване 26.06.1972 р. – 0,024 мг/л. Перевищення максимальних значень вмісту фенолів нижче міста у порівнянні з аналогічними значеннями вище міста свідчать про значний внесок промислових об’єктів Корсунь-Шевченківського у забруднення води річки.

Уміст нафтопродуктів у водах змінювався від 0 до 1,5 мг/дм3 (3.06.1993). За період досліджень у 43,75 % проб води нафтопродуктів не виявлено. У 21,6 % проб води уміст нафтопродуктів був вищим за 0,1 мг/дм3, що є гранично допустимою концентрацією.

Максимальна кількість нафтопродуктів у період зимової межені становила 0,79 мг/л (4.02.1985 р.) нижче міста та 0,46 мг/л (28.02.1978 р.) вище міста.

Частина проб води р. Рось містила залишки пестицидів або продукти їх розкладання – метаболіти. Так, наприклад, у пробі води відібраній 4.02.1985 р. були виявлені наступні метаболіти: α-ГХЦГ – 0,012 мг/дм3, γ-ГХЦГ – 0,11, ДДТ – 0,063, ДДЕ – 0,054 мг/дм3. Близькі за значенням концентрації цих метаболітів були виявлені 4.12.1986 р. Пізніше виявляли у воді окремі види метаболітів і в значно менших кількостях, але установлена нормативом гранично допустима сума залишків пестицидів у воді (0,001 мг/дм3) є значно меншою за суму, виявлену у воді р. Рось.

Висновки. За період спостережень загальна мінералізація води р. Рось у пункті спостережень м. Корсунь-Шевченківський змінювалася від 216 до 908,7 мг/дм3. За ступенем мінералізації природна вода відносяться до прісної доброї - досить доброї протягом усього періоду досліджень.

За іонним складом протягом усього періоду досліджень вода відносилася до гідрокарбонатного класу (С), кальцієвої групи (Са), першого або другого типу [1].

Протягом періоду досліджень у воді р. Рось постійно знижувався середньоарифметичний відсотковий уміст гідрокарбонатів та кальцію. Починаючи з вісімдесятих років минулого століття кальцій перестав бути домінуючим катіоном і склад води змінився з гідрокарбонатного кальцієвого на гідрокарбонатний кальцієво-магнієвий, а інколи й на гідрокарбонатний кальцієво-магнієво-натрієвий.

Установлені при дисперсійному аналізі коефіцієнти регресії для головних іонів (0,598 – НСО3, 0,115 – Са, 0,052 – Mg, 0,052 – Na, 0,063 – Cl, 0,059 – SO4) свідчать, що при збільшенні загальної мінералізації води на 100 мг/дм3 головні іони в середньому відповідно зростуть на 59,8, 11,5, 5,2, 5,2, 6,3 та 5,9 мг/дм3.

Вода р. Рось часто буває дуже забрудненою забруднена біогенними речовинами, СПАР, фенолами, нафтопродуктами та важкими металами, але є й періоди коли умісту забруднювачів не виявляли.

Частина проб води р. Рось містила залишки пестицидів або продукти їх розкладання – метаболіти, у кількостях значно вищих за ГДК.

Література[ред.ред. код]

1.     Алёкин О.А. К вопросу о химической классификации природных вод. // Вопросы гидротехники. Ленинград,: Гидрометиздат, 1946, 240 с.

2.     Гидрологический ежегодник. 1936-1990 гг. т .2. вып.5.

3.     Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України: Методика. КНД 211.1.4.010.94.-К., 1994, - 37 с.

4.     Лозовицкий П.С. Опыт дисперсионного анализа химического состава оросительных вод юга Украины // М.: Почвоведение. 2003.  № 12. С. 1491-1502.

5.     Лозовіцький П.С. Статистичні закономірності  зв’язку між хімічним складом  і мінералізацією зрошувальних вод // Водне господарство України. 2004. № 3-4 , С.48-56.

6.     Лозовіцький П.С., Серьогіна О. Аналіз витрат води різної забезпеченості річки Рось // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2005. Т.7. Київ. Ніка-Центр. С. 148-162.

7.     Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості природних вод. Київ. “Ніка-Центр”. 2001. 262 с.

8.     Справочник по водным ресурсам // Под редакцией Б.И. Стрельца. К. Урожай, 1987. 304 с.

9.     Ресурсы поверхностных вод СССР. – Л.: Гидрометеоиздат. Т.6. Украина и Молдавия. Вып.1. 1969. 884 с.; Вып. 2. – 1971. 654 с.

10.  Український радянський енциклопедичний словник. К., Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, т.2. 1987. 736 с.; т 3. 1987. 736 с.

11.  Шерешевский А.И, Шулипенко Т.Ф. Оценка влияния хозяйственной деятельности на сток средних рек Украины // Тр. УкрНИИ Госкомгидромета. 1986. Вып. 211. С. 36-46.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання на джерела[ред.ред. код]

  1. а б Гідроекологічний стан басейну річки Рось / За ред. В. К. Хільчевського. — К.: Ніка-Центр, 2009. — 116 с. ISBN 978-966-521-507-3
  2. Проблеми малих річок басейну р. Рось та їх вирішення
  3. Реєстр річок Вінницької області /Автор-укладач Гавриков Ю. С., Басейнове управління водними ресурсами річки Південний Буг. — Вінниця-Київ: Чорноморська програма Ветландс Інтернешнл, 2010. . pdf
  4. Карпезо Ю. Г. Давиденко Т. В. Фітопланктон верхів'я річки Рось // Наукові записки Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. Спеціальний вип.: Гідроекологія. — 2005. — № 3 (26). — С. 192–194.
  5. Куцоконь Ю. К.  Сучасний стан рибного населення басейну річки Рось. — Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.10 — іхтіологія. — Інститут рибного господарства УААН. Київ, 2007.(автореферат)
  6. Куліш П. О. Повість про Український народ
  7. Ruslo.info. 
  8. Паламарчук М. М. , Закорчевна Н. Б. Водний фонд України: Довідниковий посібник. — К.: Ніка-Центр, 2001. — 392 с.
  9. Хільчевський В. К. , Руденко Р. В. Трансформація хімічного складу води річок басейну Дніпра періоду весняної повені // Наукові записки Тернопільського НПУ ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. Спеціальний вип.: Гідроекологія. — 2005. — № 3 (26). — С. 456–458.

Література[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рось