Станкевич Станіслав Іванович

Станкевич Станіслав Іванович
Народився	2 серпня 1928(1928-08-02) (95 років) м. Дніпропетровськ
Громадянство	СРСР →  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1948)
Заклад	Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка і Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Роки діяльності	з 1948 — донині
Провідні ролі	«Дідусь Стас» на українському радіо
IMDb	nm0822359
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Станке́вич Станісла́в Іва́нович (2 серпня 1928, м. Дніпропетровськ) — український актор театру і кіно. Народний артист УРСР (1970). Лауреат Мистецької премії «Київ» імені Амвросія Бучми (в галузі театрального мистецтва). Постійний радіоведучий передачі «Вечірня колисанка» на Українському радіо в ролі казкаря Дідуся Стаса.

Життєпис

Народився 2 серпня 1928 року у місті Дніпропетровську.

У 1948 році закінчив Дніпропетровське театральне училище.

Працював у Дніпропетровському музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка.

З 1964 р. — актор Київського українського драматичного театру ім. І. Франка.

З цього ж часу — незмінно працює радіоведучим Українського радіо. Відомий мільйонам дітей України, як казкар дідусь Стас.

Робота в театрі

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка

• 1989 — «Візит старої дами» за п'єсою Фрідріха Дюрренматта; реж. Сергій Данченко — Бургомістр
• 1996 — «Приборкання норовливої» за однойменною комедією Вільяма Шекспіра; реж. Сергій Данченко — Вінченцо
• 2014 — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Джуліо Скарначчі та Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв — дідусь
• 2015 — «Великі комбінатори» за мотивами роману «Дванадцять стільців» Іллі Ільфа та Євгена Петрова; реж. Дмитро Чирипюк — Тихон

Фільмографія

Зовнішні зображення
	Він є провідним актором театру
	У ролі Адольфа Гітлера в кіноепопеї «Блокада»
	Роль у кінофільмі «Розпад»
	Роль у кінофільмі «Мой генерал»
	В ролі "Діда Стаса" на українському радіо

• 1958 — Кочубей — головком Іван Сорокін
• 1970 — Родина Коцюбинських — полковник Муравйов
• 1971 — Відвага — Гітлер
• 1972 — Нічний мотоцикліст — Помилуйко, майор міліції
• 1974 — У Баку дмуть вітри
• 1977 — Блокада — Гітлер
• 1979 — Забудьте слово «смерть» — Захар Поліщук
• 1981 — Корпус генерала Шубникова — Гітлер
• 1982 — Якщо ворог не сдається — епізод
• 1986 — Мама, рідна, любима…
• 1986 — Все перемагає любов — полковник Сєров
• 1988 — Помилуй і прости
• 1990 — Розпад — батько Журавльова
• 1992 — Для домашнього огнища

Нагороди та визнання

• 1970 — Народний артист УРСР
• 2005, 25 березня — Орден «За заслуги» III ст. за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну сумлінну працю
• 2010, 27 січня — Орден «За заслуги» II ст. за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високий професіоналізм та з нагоди 90-ї річниці заснування Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка
• 2013, 30 листопада — Орден «За заслуги» I ст. за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю

Посилання

• Станкевич Станіслав Іванович на сайті IMDb (англ.)

Джерела

• Станіслав Станкевич на сайті Національного театру ім. Івана Франка
• Сайт українського радіо

Література

• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.558;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.1286.