Петров Євген Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Петров
Yevgeny Petrov.jpg
Ім'я при народженні Євген Петрович Катаєв
Псевдо Євген Петров
Народився 13 грудня 1903(1903-12-13)
Одеса
Помер 2 липня 1942(1942-07-02) (38 років)
Ростовська область
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність письменник-сатирик, міліціонер, кореспондент
Мова творів російська
Роки активності 19231942
Напрямок реалізм
Жанр фейлетон, роман, новела, повість
Magnum opus «Дванадцять стільців»
Брати, сестри  • Катаєв Валентин Петрович
Діти Peter Kataev[d] і Катаєв Ілля Євгенович
Нагороди Орден Леніна

Євген Петров у Вікісховищі?
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Євген Петрович Петров (справжнє ім'я — Євген Петрович Катаєв; нар. 13 грудня 1903, Одеса — пом. 2 липня 1942, Ростовська область) — російський письменник, співавтор (разом із І.Ільфом) у написанні сатиричних романів «Дванадцять стільців» та «Золоте теля» — класики російської літератури радянської эпохи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Євген Петрович Петров (справжнє прізвище Катаєв) народився в Одесі в родині вчителя історії.

В Одесі Катаєви жили на Канатній вулиці. Брат письменника Валентина Катаєва.

У 1920 році закінчив 5-ту Одеську класичну гімназію.

Протягом трьох років служив інспектором одеського карного розшуку (у автобіографії Ільфа і Петрова (1929) про цей період життя сказано: «Першим його літературним твором був протокол огляду трупа невідомого чоловіка»).

У 1923 році Петров приїхав до Москви, де став співробітником журналу «Красный перец».

У 1926 році прийшов працювати в газету «Гудок».

У 1927 році спільною роботою над романом «Дванадцять стільців» почалася творча співдружність Євгена Петрова та Іллі Ільфа (який також працював у газеті «Гудок»).

У 19351936 роках разом з І.Ільфом Є.Петров здійснив подорож до США, про що вони розповіли в пропагандистській книзі «Одноповерхова Америка».

Після раптової смерті І.Ільфа Є.Петров у співавторстві з Г.Мунблатом написав кілька кіносценаріїв, зокрема «Антон Іванович сердиться» (1941). В 1939—1941 роках працював над романом «Мандрівка до країни комунізму».

Під час Другої світової війни Петров став фронтовим кореспондентом. Загинув 2 липня 1942 — літак, на якому він повертався до Москви з Севастополя, був збитий німецьким винищувачем над територією Ростовської області, біля села Маньково. На місці падіння літака встановлено пам'ятник.

Дослідження літературної спадщини Є.Петрова[ред. | ред. код]

У 1950-х — 1960-х рр. перші в СРСР літературознавчі досліждення творів І.Ільфа та Є.Петрова здійснила київський літературознавець і текстолог Лідія Яновська [2].

Див. також[ред. | ред. код]

  • 3668 Ільфпетров — астероїд головного поясу, названий на честь тандему письменників Ільфа та Петрова

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Яновская Лидия Марковна

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Віталій Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. - Київ: КИТ, 2007. — 436 с.