Степанченко Борис Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:12, 7 вересня 2021, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Степанченко
 Солдат
Загальна інформація
Народження 22 червня 1984(1984-06-22)
Самійлівка
Смерть 28 травня 2019(2019-05-28) (34 роки)
Попасна
Військова служба
Роки служби 2018—2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 54 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанченко.

Бори́с Микола́йович Степа́нченко (22 червня 1984(19840622) — 28 травня 2019) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1984 року в селі Самійлівка (Олександрівський район, Донецька область). У Самійлівці закінчив середню школу; там прожив усе життя. Працював водієм у ДТЕК «Добропіллявугілля» на шахті «Новодонецькій».

30 липня 2018 року вступив на військову службу за контрактом; солдат, сапер 1-го відділення інженерно-саперного взводу 2-го батальйону 54-ї бригади. 10 листопада потрапив у зону боїв.

27 травня 2019-го військовики 54-ї бригади запустили безпілотник, терористи його збили. Саперна група вирушила на пошуки та під час перевірки мінно-вибухових загороджень батальйонного району оборони в районі міста Попасна зіткнулась з ДРГ. В ході бою Борис Степанченко зник, ворог втратив убитими 2 та відступив під прикриттям вогню з мінометів калібру 120 мм. Куля влучила Борису в печінку. Безпілотники допомогли відшукати тіло в «сірій зоні» на мінному полі; евакуйоване на тимчасово окуповану територію. Передача тіла відбулася 31 травня 2019 року.

Без Бориса лишилися батьки, сестра, дружина і двоє дітей[2].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Герою Слава та Вічна Пам'ять… Рідним, близьким, друзям, побратимам Героя щирі співчуття…
  2. ↑ Поховають у закритій труні: як загинув український сапер на Донбасі
  3. ↑ Указ Президента України від 23 серпня року № 625/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Степанченко_Борис_Миколайович&oldid=33353729