Топачевський Олександр Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:01, 24 грудня 2021, створена LastStep (обговорення | внесок) (уточнення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Олександр Вікторович Топачевський
Народився 1 (13) березня 1897
Бобрівка, Харківський район, Україна
Помер 1 грудня 1975(1975-12-01) (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Діяльність ботанік, фіколог
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Галузь альгологія,
гідробіологія,
систематика
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Інститут гідробіології НАН України
Вчене звання професор, академік НАН України
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Аспіранти, докторанти Оксіюк Ольга Петрівна
Масюк Надія Прохорівна
Сіренко Лідія Якимівна
Членство НАН України
Відомий завдяки: роботи із систематики та філогенії водоростей, гідробіології
У шлюбі з Макаревич Марія Флоріанівна
Діти Топачевський Андрій Олександрович
Нагороди
орден Жовтневої Революції

Олекса́ндр Ві́кторович Топаче́вський (*1 (13) березня 1897(18970313), Бобрівка — † 1 грудня 1975, Київ), український та радянський альголог, ботанік і гідробіолог.

Біографія

Початок шляху

Народився на хуторі Бобрівка Таращанського повіту Київської губернії у родині залізничного службовця Віктора Яковича Топачевського та Софії Олександрівни Топачевської, у дівоцтві Лаврентьєвої . Початкову освіту здобував у комерційному училищі, працював на лісорозробках, у Київській трудшколі.

1925 року вступає до Київського інституту народної освіти. Протягом навчання працює: викладаючи природознавство у трудшколі, завідує навчальною частиною для робітничої молоді та на робітфаці Українського інституту народної освіти.

1935 року вступає до аспірантури Київського університету.

1940 рік — бере участь у створенні Інституту гідробіології АН УРСР спільно з Яковом Роллом.

Робота в університеті

З 19351959 роки — викладач Київського університету, з 1959 — професор.

19411944 роки — знаходиться у евакуації разом із Київським університетом, працює шкільним учителем. Після повернення до Києва працює на відновленні університету.

19441959 роки — працює доцентом, завідує кафедрою нижчих рослин біологічного факультету, викладає лекції з ботаніки та цитології, керує факультетом на посаді декана. Відзначився як прекрасний організатор та педагог. Додатково працює в Інституті ботаніки АН УРСР, де створив лабораторію альгології.

Робота в АН УРСР

З 1959 року директор Інституту гідробіології АН УРСР. Виступає проти створення каскаду водосховищ на Дніпрі, працює над питаннями технічної та санітарної гідробіології: режиму штучних водойм та поліпшення якості води. Під його керівництвом започатковуються гідробіологічні дослідження водних систем України та прилеглих територій: Дніпра, Дунаю.

1961 рік — стає членом-кореспондентом, у 1972 році — дійсним членом АН УРСР.[2]

З 1964 — голова Українського Гідробіологічного Товариства, з 1965 року — редактор «Гідробіологічного журналу».

Могила Олександра Топачевського

Пішов з життя 1 грудня 1975 року, поховано на Байковому кладовищі м. Києва.

Науковий внесок

Відомий у галузях з питань морфології, систематики і філогенії водоростей, а також з загальних та прикладних питань гідробіології.

Разом із учнями та самостійно Олександр Вікторович опублікував ряд монографій та збірників: «Короткий визначник прісноводних водоростей УРСР» (Київ, 1955), «Діатомові водорості України» (Київ, 1960), «Основные принципы современной филогенетической системы водорослей» (Київ, 1962) «Каналы СССР» (1968), «Цветение воды» (1968, 1969), «Гидрохимия и гидробиология водоемов-охладителей тепловых электростанций», «Прісноводні водорості України» (Київ, 1984 — посмертне видання) та ін. Актуальними залишаються питання, поставлені вченим, і сьогодні, до наших днів існує та працює створена вченим Київська альгологічна школа.

Пам'ять

Меморіальна дошка на будинку в Києві на вулиці Володимирській, де з 1959 по 1975 рік працював О. В. Топачевський

Примітки

  1. IPNI,  Topachevs'kyj
  2. Національна академія наук України [1][недоступне посилання з липня 2019]

Література