Ярмольник Леонід Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярмольник Леонід Ісаакович
Ім'я при народженні рос. Леонид Исаакович Ярмольник
Народився 22 січня 1954(1954-01-22) (70 років)
Гродеково[d], Погранічний район, Приморський край, РРФСР, СРСР або Пограничний[d], Приморський край, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
Національність єврей
Діяльність кінопродюсер, актор, стендап-комік, телеведучий, ведучий, радіоведучий, гуморист
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1976)
Знання мов російська і українська
Заклад Современник
Роки активності 1974 — тепер. час
Жанр кінематограф і телебачення
У шлюбі з Оксана Ярмольникd
Нагороди
IMDb ID 0946473
Сайт leonidyarmolnik.ru

Леонід Ісаакович Ярмольник (* 22 січня 1954, станція Гродеково в смт Пограничний, Анучинський район, Приморський край, РРФСР) — російський актор, продюсер, шоумен і телеведучий єврейського походження.

Життєпис

Народився 22 січня 1954 в родині військовослужбовця. Дитинство і шкільні роки пройшли у Львові. У Львові грав у молодіжному Театрі Ленінського комсомолу.

Закінчив Московське театральне училище ім. Б. Щукіна (1976).

Виступав на сцені Театру драми і комедії на Таганці (1976—1983). Нині працює в кіно і на телебаченні («Ь—клуб»).

На початку 90-х розлучився з дружиною та отримав громадянство України. До цього кроку його підштовхнуло бажання приватизувати батьківську квартиру у Львові. Після продажу нерухомості повернувся до дружини та російського громадянства.

Громадянська позиція

У березні 2014 підтримав введення російських військ до Криму та його анексію Росією, назвавши Крим «споконвічно російською землею»[1]. Тоді ж заявив про ксенофобію, яка притаманна українцям, підтвердивши свої слова розповіддю про лінчування в Україні темношкірого іноземця. Ці слова викликали численні жарти про «розірваного на березах» Ярмольника.

При цьому, разом з Аллою Пугачовою та рядом інших російських діячів підписав у 2014 році звернення на захист Андрія Макаревича, який за свою позицію піддавався в Росії переслідуванню[2].

1 червня 2017 року речник Служби безпеки України Олена Гітлянська повідомила, що СБУ заборонила в'їзд в Україну Леоніду Ярмольнику та звернулася до Міністерства культури України з метою внесення його у список осіб, які загрожують національній безпеці України[3].

Фільмографія

Знімався у фільмах:

  • «Сищик» (Гнус, 1980),
  • «Сашко» (1981, німецький солдат),
  • «Казка, розказана вночі» (1981, Клаус),
  • «Повернення резидента» (1982, Чарлі),
  • «Одеса» (2019, Григорій Йосипович)

та у телефільмах:

Зіграв в українських стрічках:

Примітки

  1. ↑ Ярмольник назвал Крым «исконно русским» и рассказал о чернокожем, разорванном на березах во Львове
  2. ↑ Відомі люди Росії виступили проти цькування Макаревича через його позицію щодо України
  3. ↑ Бабкіній та Ярмольнику заборонили в'їзд в Україну (документ). ukranews.com. Українські новини. 1 червня 2017.

Література

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ярмольник Леонід Ісаакович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ярмольник Леонід Ісаакович
  • Косач А. Леонід Ярмольник: Кінобіофафія тільки починається // На екранах України. К., 1985, № 52, 28 фуд.;
  • Ванденко А. Но унитаз — его венец? // Все- український Ведомости. 1995. 2 июня. С.13;
  • Павлючик Л. «Мне мой нос не мешает» // Труд — 7. М., 1996. 2 февр.;
  • Леонид Ярмольник // Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.571—577;
  • Всемирный биофафический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.916;
  • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.452—454.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ярмольник_Леонід_Ісаакович&oldid=34565982