Снігова королева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілюстрації казки Анни Андерсон

«Снігова́ Короле́ва» (дан. Snedronningen) — казка Ганса Крістіана Андерсена. Твір написано 1844 року та опубліковано рік по тому. На відміну від інших казок, що брали за основу фольклор та традиції інших народів, ця історія народилася в уяві автора.

Казка оповідає історію дітей Герди та Кая, що товаришують до того зимового дня, коли в очі Кая влучає уламок диявольського дзеркала і змінює його світогляд у такий спосіб, що все гарне і добре він сприймає тепер як потворне та погане. Добрий хлопчик перетворюється на норовливу дитину, злу і жорстоку. Крім того, він стає повністю залежним від незнайомої жінки, яка заманює його до себе. Одного разу, попри попередження, хлопчик прив'язує свої сани до карети зимової дами і їде з нею в невідомому напрямку. Виявляється, що це Снігова Королева, правителька крижаної землі, що не знає жодних теплих і щирих почуттів. Вона хоче використати Кая для своїх цілей. Покинута сумна Герда вирушає на пошуки Кая, і, всупереч численним небезпекам й після багатьох пригод, зрештою знаходить свого друга та зцілює його. Описуване місто, в якому живуть Кай і Герда, нагадує Гайдельберг.

Г. К. Андерсен створив казку «Снігова Королева» протягом п'яти днів — почав писати 5 грудня 1844 в готелі «Hôtel du Nord», де зупинився після багатокілометрової мандрівки Європою, а вже 21 грудня 1844 року казка вийшла друком. Г. К. Андерсен описав казку такими словами: «Моя найновіша казка, „Снігова Королева“, постала з величезної потреби, вона так настирно крутилася у мене в голові, що зрештою шмигнула танцем на папері»[1]. Прототипом Снігової Королеви стала оперна співачка Йоханна Марія Лінд, яка не відповідала взаємністю на залицяння письменника. Образ Герди змальовано з Лісбетти, подруги дитинства Андерсена, яка жила з ним по сусідству. Також перед смертю батько письменника заявив, що до нього завітала Льодяна Діва, персонаж скандинавського фольклору.[2]

Сюжет[ред. | ред. код]

Ілюстрація Вільгельма Педерсена

Дзеркало та його скалки[ред. | ред. код]

«Жив один лютий чорт. Він був дуже лютий, він був сам сатана!» Якось він зробив собі дивне дзеркало, у якому все хороше здавалося злим, а все погане здавалося ще гіршим. Якось учні чорта взяли це люстерко і бігали повсюду, для власної втіхи наводячи його на людей, а потім вони захотіли полетіти на небо, щоб «посміятися над ангелами і самим Творцем». Але дзеркало вирвалося їм з рук і впало на землю, розбившись на тисячі скалок. «Деяким людям крихітна скалочка дзеркала потрапляла в серце, — і це було найжахливіше: серце перетворювалося на маленьку крижинку».

Хлопчик та дівчинка[ред. | ред. код]

Кай і Герда, хлопчик і дівчинка з бідних сімей — не родичі, але люблять один одного, наче брат і сестра. Вздовж ринви між їхніми будинками росли трояндові кущі. Однак, взимку діти не могли бавитись там, а мали ходити один до одного в гості. Одного дня, сидячи біля вікна і любуючись снігом, Кай запитав у бабусі: сніжинки — наче білі бджоли, а чи є в них королева, як у справжніх бджіл? «Звичайно, є, — відповіла бабуся. — Вона завжди там, де найзавзятіше крутить хурделиця. З-поміж усіх сніжинок вона найбільша. А ще вона ніколи не падає на землю, лише злітає до хмар. Часто опівночі вона пролітає по вулицях міста й зазирає у вікна, й від її погляду лід замерзає на склі й утворює чарівні візерунки, що нагадують квіти й палаци.»

Невдовзі приходить літо; Кай і Герда більше часу проводять у садочку на даху поміж троянд — і раптом Каєві в око потрапляє уламок магічного дзеркала, а серце його перетворюється на крижану кульку: він починає кепкувати з бабусі, знущатися з Герди. Троянди тепер видаються йому огидними, але водночас він захоплюється досконалістю сніжинок («Тут немає жодного недоліку — сніжинки досконалі»). Згодом Кей бере свої санчата і йде кататися на центральну площу. Прив'язавши санчата до одного з возів, він мчить все швидше і швидше, поміж хурделиці, чуючи лише пориви вітру: його забрала з собою сама Снігова Королева.

Ілюстрація Рудольфа Койву

Квітник старої чарівниці[ред. | ред. код]

Герда вирушає на пошуки Кая, та під час своєї мандрівки зустрічає чарівницю, яка прихистила дівчинку і вирішила зробити її названою донькою. За допомогою чарів Герда забуває про свого зведеного брата Кая. Чарівниця також примушує трояндові кущі зникнути під землею, щоб вони часом не нагадали дівчинці про рідну домівку та Кая. Однак чарівниця забуває прибрати намальовану троянду зі свого капелюха; якогось дня Герда розглядала бабусин капелюх і помітила троянду. Дівчинка все пригадує і починає плакати, а її сльоза, що впала на заховану під землею троянду, змусила розпуститись пишний трояндовий кущ. Герда питає у троянд: — Чи не знаєте ви, де він? Він мертвий?, але отримавши заперечну відповідь, знову вирушає на пошуки Кая.

Художня марка

Принц і принцеса[ред. | ред. код]

Вирвавшись з рук чарівниці, Герда помічає, що літо вже минуло і настала осінь. На своєму шляху дівчинка зустрічає великого крука, чия наречена служить у палаці короля придворною пташкою; з їхньої розмови випливає, що Кай прибув з невідомих країв і одружився з принцесою. Крук погоджується провести дівчинку до палацу, але стає зрозуміло, що вони помилилися. Принцу і принцесі стало шкода дівчинки й вони дарують їй пару черевиків, муфту, теплий одяг і карету з щирого золота, щоб вона якнайшвидше відшукала Кая.

Маленька Розбійниця[ред. | ред. код]

Коли карета їде дрімучим лісом, на них нападають розбійники: вбивають кучера та лакеїв, забирають собі карету та нове вбрання Герди. Сама ж Герда потрапляє до рук Маленької розбійниці, дикої й неслухняної доньки старої розбійниці-ватажка. Дівчинка приводить її до розбійницького замку, де має намір тримати разом зі своїми звірятами; Герда розповідає Маленькій Розбійниці історію про Кая і свою мандрівку. Раптом голуби зі звіринця Розбійниці кажуть, що бачили Кая у санях Снігової королеви, яка прямувала на Північний полюс, до Лапландії. Маленька розбійниця відпускає Герду і дає їй свого оленя, який має відвезти дівчинку до самого замку Снігової Королеви.

Лапландка і фінка[ред. | ред. код]

Ілюстрація Вільгельма Педерсена

Герда спиняється і ночує у гостиної лапландки, від якої дізнається, що Снігова Королева насправді живе у Фінляндії, за сотні миль від Лапландії. Вона радить їй побувати у гостях в одної мудрої фінки, якій передає своє послання, написане на в'яленій рибі. Олень відвозить Герду до фінки й просить у неї дати дівчинці таку силу, щоб вона змогла перемогти Снігову Королеву. На що вона відповідає: «Я не можу дати їй більшої сили, ніж та, якою вона вже володіє… Герда має чисте й невинне серце.» Попрощавшись з фінкою, Герда з оленем добираються до палацу Снігової королеви, звідки дівчинка вже сама продовжує свою мандрівку.

У палаці Снігової Королеви, і що трапилось потім[ред. | ред. код]

Попри всі перешкоди, Герда входить до величезних дверей палацу і знаходить у порожній залі Кая, який намагається сформувати з уламків льоду слово «Вічність» (завдання Снігової королеви, яка вирушила до вулканів Етна й Везувій, щоб забілити їх снігом). За словами Снігової королеви, коли він складе це слово, він стане сам собі паном і вона подарує йому «цілий світ і нові ковзани». Герда плаче слізьми, що падають Каю на груди й розтоплюють його крижане серце. Герда також співає їхній улюблений псалом («Квітнуть троянди, щоб згодом зів'яти.»), і уламки льоду самі «на радощах» складаються у потрібне слово. Кай стає вільним і, взявшись за руки, вони повертаються додому.


Переклади українською (вибране)[ред. | ред. код]

  • Ганс Крістіан Андерсен. Снігова королева : казка з доповненою реальністю ; переклад з англійської Мії Марченко; ілюстрації Євгенії Гапчинської. — К. : Меджик букс, 2019. — 76 с. — ISBN 9786177727131.
  • Ганс Крістіан Андерсен. Снігова королева / переклад з англійської Оксани Осмоловської ; ілюстрації Клер Кеді. — К. : КМ-Букс, 2018. — 27 с. — ISBN 9789669481313.
  • Ганс Крістіан Андерсен. Снігова королева ; ілюстрації Олени Чичик ; [переказ Віти Левицької]. — К. : Країна мрій, 2013. — 362 с. — ISBN 9786175381595.

У радянських перекладах традиційно опускався псалом, який співають Кай і Герда, а також згадування про молитву Господню, завдяки якій Герда зуміла втихомирити крижані вітри, які охороняли палац Снігової Королеви, і дістатися до Кая.

Екранізації[ред. | ред. код]

«Снігова королева», ілюстрація Елени Рінго

Балетні постановки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]