Яшники (Ржищівський район)
| Яшники | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Ржищівський район |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1750-х |
| Існувало до | 1958 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°59′40″ пн. ш. 31°09′30″ сх. д. / 49.99444° пн. ш. 31.15833° сх. д.Координати: 49°59′40″ пн. ш. 31°09′30″ сх. д. / 49.99444° пн. ш. 31.15833° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Яшники | |
 Яшники | |
Яшники — колишнє село, пізніше хутір, на території Київської області. Остаточно зникло у зв'язку із затопленням Канівського водосховища.
З історії
За козаччини село належало до Трахтемирівської сотні Канівського та, пізніше, Переяславського полку.
Є сповідний розпис цього села від 1765 року[1]
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 84 хати виборних козаків, козаків підпомічників, посполитих, різночинських і козацьких підсусідків.[2]
За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 284 душі. Було у володінні різного звання «казених людей» і козаків.[3]
Село є на мапі 1800 року.[4]
З ліквідацією Київського намісництва, село у складі Переяславського повіту перейшло до Полтавської губернії.
У 1880 році Яшники увійшли до Ковалинської волості (пізніше стала Єрковецькою) Переяславського повіту.
У радянський період Яшники були у складі Ржищівського району.
Після німецько-радянської війни як хутір, підпорядковувались Гусинцівській сільській раді того ж району.
10 травня 1958 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області» хутір Яшники Гусинцівської сільської ради були у списку, що належало «виключити з облікових даних адміністративно-територіального поділу слідуючі населені пункти, в зв'язку з ліквідацією їх з різних причин».[5] Причиною зокрема, для виселення Яшників стала організація військового полігону на навколишній території.
У 1970-х роках місцевість, де знаходились Яшники, була здебільшого затоплена Канівським водосховищем.
Посилання
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 101
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 278
- ↑ Карта Малороссийской губернии из атласа Вильбрехта. www.etomesto.ru. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918—2010 роки. Довідник. Біла Церква, 2012
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |