Otis Elevator Company

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:07, 28 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Otis Elevator Company
Тип бізнес і публічна компанія
Засновано 1853 
Засновник(и) Еліша Грейвз Отіс
Штаб-квартира США США: Фармінгтон, Коннектикут
Продукція ескалатори, ліфти та рухомі доріжки
Виторг $12,9 млрд (2008 рік)
Операційний прибуток (EBIT) 2 033 000 000 $ (2022)[1]
Чистий прибуток 1 253 000 000 $ (2022)[1]
Співробітники бл. 61 000 (2008 рік)
otis.com(англ.)
CMNS: Otis Elevator Company у Вікісховищі

Otis Elevator Company — одна з найстаріших та найбільших компаній-виробників підйомного устаткування (ескалатори, ліфти та рухомі доріжки). Заснована в 1853 році в Нью-Йорку Елішею Отісом, який вперше розробив принцип безпечного ліфта зі спеціальним механізмом, блокуючим кабіну при обриві несучого каната.

29 травня 1900 року американська компанія «Otis Elevator Company» зареєструвала свою нову торгову марку «Ескалатор», згодом дала ім'я всім автоматичним сходам. Незадовго до цього компанія представила перший у світі ескалатор на міжнародній виставці в Парижі.

Підйомне устаткування Otis встановлено в багатьох висотних будівлях, включаючи Ейфелеву вежу, Емпайр-Стейт-Білдінг, Вежі Петронас, Сі-Ен Тауер. Станом на 2009 рік, ліфти та ескалатори Otis є найпоширенішими підйомниками в світі.[2]

У 1976 році Otis була куплена фінансово-промисловою групою United Technologies.

Статистично, Otis є найбільш популярною транспортною компанією в світі.[3] Обчислено, що кількість людей, еквівалентна населенню планети переміщається на елеваторах, ескалаторах і рухомих доріжках Otis кожні дев'ять днів[4].

Ліфт Otis у Глазго (Шотландія), імпортований із США у 1856 році

Примітки

  1. а б Form 10-K — 2023.
  2. Otis Fact Sheet 2009 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2014. Процитовано 26 жовтня 2012.
  3. UTC Fact Sheet[недоступне посилання з 01.05.2011]
  4. «Otis Marks 150th Anniversary of the Modern Elevator: April 1, 2003». [Архівовано 15 травня 2008 у Wayback Machine.]

Посилання