Appendix Vergiliana

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Appendix Vergiliana
Жанр вірш[d]
Автор authors of Appendix Vergilianad
Мова латина

Appendix Vergiliana («Додаток до Вергілія») — комплекс поетичних текстів, які приписуються римському поетові Вергілію. Римський граматик Мавр Сервій Гонорат називає вісім [1], у римського історика Светлонія фігурують шість із них, окремі твори згадуються в інших античних авторів[2][3].

У науці немає єдиної думки про те, які тексти з цього списку дійсно належать перу Вергілія[4][3]. В епоху гіперкритицизму вважалося, що майже весь вміст Appendix Vergiliana — твори невідомих поетів, сучасників Вергілія чи представників пізнішої доби. З середини XX століття картина стала складнішою: є дві крайні точки зору (багато німецьких дослідників на чолі з Карлом Бюхнером виступали за гіперкритицизм, більшість італійців вважає, що весь Appendix дійсно написаний Вергілієм) і одна компромісна, згідно з якою список справжніх вергілієвих робіт може включати більше двох пунктів, а решта могла бути написана членами того ж літературного гуртка і, відповідно, теж має цінність для біографії поета[5].

Склад[ред. | ред. код]

  • «Комар» — невелика поема, яку Вергілій написав, за даними Светонія, у 16-річному віці (на думку деяких дослідників, найпізніша з можливих датувань — середина 44 року до н. е. [6]). Її герой — пастух, який засинає на сонці, не помічаючи, як до нього повзе гадюка. Комар жалить пастуха, той прокидається, вбиває комара і помічає змію. Вбивши і її, людина ховає свого рятівника і пише віршовану епітафію на могильному камені [3]. Більшість дослідників бачить у цій поемі пародіювання стилю ритора Епідія, який навчав Вергілія ораторському мистецтву; Тадей Зелінський припустив, що це переклад з грецької [7]. Поема могла бути присвячена Гаю Октавію / Октавіану [8]: можливо, саме до нього Вергілій звертається кілька разів як до «святого хлопчика» [9] («Хлопчик святий, тобі ця пісня…» [10]). Втім, звучать голоси проти цієї гіпотези [11]. Більшість дослідників вважає, що поема була написана невідомим поетом «епохи Тіберія — Клавдія» [12].
  • Скопа (Кіріс) — поема, що розповідає про Скіллу. Ця героїня грецьких міфів із любові до царя Крита Міноса занапастила свого батька, а після цього перетворилася на птаха. В окремих рядках є явна перекличка з Енеїдою, і це аргумент на користь того, що поема була написана вже після смерті Вергілія [13]. Згідно з однією з версій, Вергілій почав її писати, а закінчив пізніше інший поет, що залишився безіменним [14].
  • Вірш « Прокляття», написаний на високому художньому рівні, може бути пов'язаний з тимчасовою втратою Публієм його мантуанських володінь [15]: ліричний герой проклинає свої «роздерті землі» [16], які йому доводиться залишити, і згадує кохану на батьківщині на ім'я Лідія [17]. І тут автором міг бути «неотерик» Публій Валерій Катон [18].
  • Після І століття н. е. могли бути написані дидактична поема «Етна» та вірш «Люкарниця»[19]; «Етну», мабуть, приписали Вергілію тільки через те, що в «Енеїді» є емоційний опис цього вулкана [20].
  • «Суміш» є невпорядкованою збіркою невеликих віршів, більшість яких могла бути написана Вергілієм у молодості (тільки одне відноситься до часу, коли поет писав «Енеїду»).
  • Поема «Сніданок» (Moretum) [21] — побутоописний епос, в якому будні селянина зображені без будь-якої ідеалізації. Судячи з окремих рядків, «Сніданок» створено після «Георгік», і одні дослідники вважають, що автори двох поем дотримувалися схожих поглядів значення селянської праці, інші — що автор «Сніданку» сміється з Вергілія [22].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сервий, 2001.
  2. ↑ Гаспаров, 1979, с. 11—12.
  3. ↑ а б в Дуров, 2000, «Appendix Vergiliana».
  4. ↑ Гаспаров, 1979, с. 11—12.
  5. ↑ Гаспаров, 1979, с. 529—530.
  6. ↑ Бондаренко, 2018, с. 63.
  7. ↑ Гаспаров, 1979, с. 530—531.
  8. ↑ Бондаренко, 2018, с. 63—64.
  9. ↑ Бондаренко, 2018, с. 63.
  10. ↑ Вергилий, 1979, Комар, 26.
  11. ↑ Межерицкий, 1994, с. 330.
  12. ↑ Альбрехт, 2004, с. 777.
  13. ↑ Гаспаров, 1979, с. 535.
  14. ↑ Бондаренко, 2018, с. 64.
  15. ↑ Гаспаров, 1979, с. 542.
  16. ↑ Вергилий, 1979, Проклятия, 2.
  17. ↑ Бондаренко, 2018, с. 67.
  18. ↑ Машкин, 1949, с. 248.
  19. ↑ Appendix Vergiliana. Архів оригіналу за 14 березня 2019. Процитовано 10 березня 2019.
  20. ↑ Бондаренко, 2018, с. 68.
  21. ↑ Бондаренко, 2018, с. 66—68.
  22. ↑ Ошеров, 1988, с. 124.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Бібліотечні ресурси про
Appendix Vergiliana
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Appendix_Vergiliana&oldid=41733818