Мінос
Мінос Великий (грец. Μίνωας), або Мінос Другий — володар Криту, син Лікастія[1]. Міноса Великого часто плутають з його дідом Міносом Старим або ж вважають однією особою з ним.
За іменем Міноса давню критську культуру археолог Артур Еванс назвав мінойською.
Царювання та міф[ред. | ред. код]
За його царювання Крит досяг найвищої могутності. Давньогрецькі історики приписують Міносу створення потужного флоту, встановлення критської влади над Кікладами, малоазійським узбережжям (разом з Мілетом), Мегаридою та Аттикою (див. Мінойська таласократія). Союзниками Криту були гіксоські володарі Єгипту та аморейські царства у Ханаані. На заході критська торгівля сягала Італії. Легенда стверджує, що сам Мінос загинув під час походу до Сицилії. Але навіть вбивці ставилися до царя з такою пошаною, що збудували на місці його поховання велике святилище[2].
Один з улюблених персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними, був чоловіком Пасіфаї, батьком Аріадни, Андрогея, Девкаліона, Главка, Катрея, Федри, Акалли. Мінос був мудрим та справедливим правителем і законодавцем. В афінських переказах зображувався ворогом материкової Греції. Найвідоміший міф про Мінотавра, якого народила Пасіфая від бика. За владарювання Міноса Дедал збудував Лабіринт у Кноссі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, IV,60
- ↑ Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.84-85
Література[ред. | ред. код]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мінос // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 997. — 1000 екз.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінос |
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
