Мінос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мінос
дав.-гр. Μίνως
Michelangelo-minos2.jpg
Посада king of Creted
Батько Зевс[1]
Мати Європа (міфологія)[1][2]
Брати, сестри  • Манес, Радамант[1][3] і Sarpedond
У шлюбі з Пасіфая, Dexithead і Creted
Діти Катрей[1][4][5], Аріадна[1], Eurymedond, Nephaliond, Девкаліон (син Міноса)[6], Андрогей[1][7], Glaucusd, Акалла, Xenodiced, Euxantiusd, Q21866992?, Filolaod, Asteriusd, Федра[8], Astraead, Brylled і Hecaled

Мінос Великий (грец. Μίνωας), або Мінос Другий — володар Криту, син Лікастія[9]. Міноса Великого часто плутають з його дідом Міносом Старим або ж вважають однією особою з ним.

За іменем Міноса давню критську культуру археолог Артур Еванс назвав мінойською.

Царювання та міф[ред. | ред. код]

За його царювання Крит досяг найвищої могутності. Давньогрецькі історики приписують Міносу створення потужного флоту, встановлення критської влади над Кікладами, малоазійським узбережжям (разом з Мілетом), Мегаридою та Аттикою (див. Мінойська таласократія). Союзниками Криту були гіксоські володарі Єгипту та аморейські царства у Ханаані. На заході критська торгівля сягала Італії. Легенда стверджує, що сам Мінос загинув під час походу до Сицилії. Але навіть вбивці ставилися до царя з такою пошаною, що збудували на місці його поховання велике святилище[10].

Один з улюблених персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними, був чоловіком Пасіфаї, батьком Аріадни, Андрогея, Девкаліона, Главка, Катрея, Федри, Акалли. Мінос був мудрим та справедливим правителем і законодавцем. В афінських переказах зображувався ворогом материкової Греції. Найвідоміший міф про Мінотавра, якого народила Пасіфая від бика. За владарювання Міноса Дедал збудував Лабіринт у Кноссі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Любкер Ф. Minos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873.
  2. Любкер Ф. Europa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 508.
  3. Любкер Ф. Rhadamanthys // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1152.
  4. Любкер Ф. Catreus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 265.
  5. Р. Л. Катрей // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 759.
  6. Любкер Ф. Deucalion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 391.
  7. Любкер Ф. Androgeos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 88–89.
  8. Phaedra // 1911 Encyclopædia Britannica — 11 — New York City: 1911. — Vol. 21. — P. 341.
  9. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, IV,60
  10. Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.84-85

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]