Мінос
| Мінос дав.-гр. Μίνως | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| Посада | king of Creted |
| Батько | Зевс[1] |
| Мати | Європа (міфологія)[1][2] |
| Брати/сестри | Манес, Радамант[1][3] і Sarpedond |
| Діти | Катрей[1][4][5], Аріадна[1], Eurymedond, Nephaliond, Девкаліон (син Міноса)[6], Андрогей[1][7], Главк, Акалла, Xenodiced, Euxantiusd, Хріс, Philolausd, Asteriusd, Федра[8], Astraead, Brylled і Hecaled |
| Персонаж твору | Божественна Комедія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Мінос Великий (грец. Μίνωας) — володар Криту, син Лікастія[9]. Міноса Великого часто плутають з його дідом Міносом Старим або ж вважають однією особою з ним.
За іменем Міноса давню критську культуру археолог Артур Еванс назвав мінойською.
Царювання та міф[ред. | ред. код]
За його царювання Крит досяг найвищої могутності. Давньогрецькі історики приписують Міносу створення потужного флоту, встановлення критської влади над Кікладами, малоазійським узбережжям (разом із Мілетом), Мегаридою та Аттикою (див. Мінойська таласократія). Союзниками Криту були гіксоські володарі Єгипту та аморейські царства у Ханаані. На заході критська торгівля сягала Італії. Легенда стверджує, що сам Мінос загинув під час походу до Сицилії. Але навіть вбивці ставилися до царя з такою пошаною, що збудували на місці його поховання велике святилище[10].
Один з улюблених персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними, був чоловіком Пасіфаї, батьком Аріадни, Андрогея, Девкаліона, Главка, Катрея, Федри, Акалли. Мінос був мудрим та справедливим правителем і законодавцем. В афінських переказах зображувався ворогом материкової Греції. Найвідоміший міф про Мінотавра, якого народила Пасіфая від бика. За владарювання Міноса Дедал збудував Лабіринт у Кноссі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Любкер Ф. Minos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873.
- ↑ Любкер Ф. Europa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 508.
- ↑ Любкер Ф. Rhadamanthys // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1152.
- ↑ Любкер Ф. Catreus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 265.
- ↑ Р. Л. Катрей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 759.
- ↑ Любкер Ф. Deucalion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 391.
- ↑ Любкер Ф. Androgeos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 88–89.
- ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, IV,60
- ↑ Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.84-85
Література[ред. | ред. код]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мінос // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 997. — 1000 екз.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінос |
|
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |