Мінос
| Мінос | |
|---|---|
| дав.-гр. Μίνως | |
 | |
| Посада | king of Creted |
| Батько | Зевс[1] |
| Мати | Європа (міфологія)[1][2] |
| Брати, сестри | • Манес, Радамант[1][3] і Sarpedond |
| У шлюбі з | Пасіфая, Dexithead і Creted |
| Діти | Катрей[1][4][5], Аріадна[1], Eurymedond, Nephaliond, Девкаліон (син Міноса)[6], Андрогей[1][7], Glaucusd, Акалла, Xenodiced, Euxantiusd, Хріс, Philolausd, Asteriusd, Федра[8], Astraead, Brylled і Hecaled |
Мінос Великий (грец. Μίνωας), або Мінос Другий — володар Криту, син Лікастія[9]. Міноса Великого часто плутають з його дідом Міносом Старим або ж вважають однією особою з ним.
За іменем Міноса давню критську культуру археолог Артур Еванс назвав мінойською.
Царювання та міф[ред. | ред. код]
За його царювання Крит досяг найвищої могутності. Давньогрецькі історики приписують Міносу створення потужного флоту, встановлення критської влади над Кікладами, малоазійським узбережжям (разом з Мілетом), Мегаридою та Аттикою (див. Мінойська таласократія). Союзниками Криту були гіксоські володарі Єгипту та аморейські царства у Ханаані. На заході критська торгівля сягала Італії. Легенда стверджує, що сам Мінос загинув під час походу до Сицилії. Але навіть вбивці ставилися до царя з такою пошаною, що збудували на місці його поховання велике святилище[10].
Один з улюблених персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними, був чоловіком Пасіфаї, батьком Аріадни, Андрогея, Девкаліона, Главка, Катрея, Федри, Акалли. Мінос був мудрим та справедливим правителем і законодавцем. В афінських переказах зображувався ворогом материкової Греції. Найвідоміший міф про Мінотавра, якого народила Пасіфая від бика. За владарювання Міноса Дедал збудував Лабіринт у Кноссі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Любкер Ф. Minos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873.
- ↑ Любкер Ф. Europa // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 508.
- ↑ Любкер Ф. Rhadamanthys // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1152.
- ↑ Любкер Ф. Catreus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 265.
- ↑ Р. Л. Катрей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 759.
- ↑ Любкер Ф. Deucalion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 391.
- ↑ Любкер Ф. Androgeos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 88–89.
- ↑ Phaedra // Encyclopædia Britannica — 11 — NYC: 1911. — Vol. 21. — P. 341.
- ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, IV,60
- ↑ Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.84-85
Література[ред. | ред. код]
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мінос // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 997. — 1000 екз.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мінос |
|
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
