Мінос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мінос Великий (грец. Μίνωας), або Мінос Другий — володар Криту, син Лікастія[1]. Міноса Великого часто плутають з його дідом Міносом Старим або ж вважають однією особою з ним.

За іменем Міноса давню критську культуру археолог Артур Еванс назвав мінойською.

Царювання та міф[ред. | ред. код]

За його царювання Крит досяг найвищої могутності. Давньогрецькі історики приписують Міносу створення потужного флоту, встановлення критської влади над Кікладами, малоазійським узбережжям (разом з Мілетом), Мегаридою та Аттикою (див. Мінойська таласократія). Союзниками Криту були гіксоські володарі Єгипту та аморейські царства у Ханаані. На заході критська торгівля сягала Італії. Легенда стверджує, що сам Мінос загинув під час походу до Сицилії. Але навіть вбивці ставилися до царя з такою пошаною, що збудували на місці його поховання велике святилище[2].

Один з улюблених персонажів давньогрецьких міфів. Згідно з ними, був чоловіком Пасіфаї, батьком Аріадни, Андрогея, Девкаліона, Главка, Катрея, Федри, Акалли. Мінос був мудрим та справедливим правителем і законодавцем. В афінських переказах зображувався ворогом материкової Греції. Найвідоміший міф про Мінотавра, якого народила Пасіфая від бика. За владарювання Міноса Дедал збудував Лабіринт у Кноссі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, IV,60
  2. Мустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.84-85

Література[ред. | ред. код]