Bristol Bolingbroke
| Bristol Bolingbroke | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | патрульний літак |
| Перший політ: | 15 вересня 1939 |
| Прийнятий на озброєння: | 15 листопада 1939 |
| Знятий з озброєння: | 1945 |
| Період використання: | 1940–1945 |
| На озброєнні у: |
 ВПС Канади |
| Розробник: | Bristol Aeroplane Companyd |
| Виробник: | Fairchild Aircraft Ltd. |
| Всього збудовано: | 626 |
| Екіпаж: | 3 особи |
| Максимальна швидкість (МШ): | 464 км/год |
| Бойовий радіус: | 2 995 км |
| Бойова стеля: | 8 230 м |
| Швидкопідйомність: | 7,5 м/с |
| Довжина: | 13,03 м |
| Висота: | 3,0 м |
| Розмах крила: | 17,17 м |
| Площа крила: | 43,6 м² |
| Порожній: | 4 470 кг |
| Споряджений: | 6 250 кг |
| Максимальна злітна: | 6 591 кг |
| Двигуни: | 2 × радіальні двигуни Bristol Mercury XV |
| Тяга (потужність): | 920 к.с. (690 кВт) |
| Підвісне озброєння: | 460 кг бомб |
| Кулеметне озброєння: |
1 × (7,7-мм) курсовий кулемет М1919 1 — 1 × 7,7-мм кулемет М1919 в верхній башті |
|
| |
Bristol Bolingbroke у Вікісховищі | |
Бристоль Болінброк (англ. Bristol Bolingbroke) — канадський двомоторний патрульний і навчальний літак, що перебував на озброєнні ВПС Канади за часів Другої світової війни. Літак був ліцензійною копією британського бомбардувальника Bristol Blenheim розробленого компанією Bristol. В Канаді виготовлявся компанією Fairchild Aircraft Ltd..
Історія виготовлення[ред. | ред. код]
В 1935 році авіаційне командування видало специфікацію G.24/35 на виготовлення літака розвідника/легкого бомбардувальника для заміни Avro Arson. Компанія Bristol запропонувала використати свій проект «тип 149» - розвиток літака Bristol Blenheim з двигунами Bristol Aquila, що мало забезпечити більшу дальність польоту. Але побудову окремого літака не було продовжено, натомість для розвідки мав використовуватись «Блейхейм» Mk.I з зміненою кабіною, які отримали свій номер Mk.III.
ВПС Канади теж мали протребу в патрульному літаку, і отримали від Bristol документацію на літак. Виробництво літака, який мав номер «Блейхейм» Mk.IV і своє ім'я «Болінброк» (англ. Bolingbroke) почала компанія Fairchild Aircraft Ltd.. Перші літаки були зібрані з британських запчастин («Болінброк» Mk.I), але дуже швидко було спроектовано аналог з канадських/американських запчастин («Болінброк» Mk.IV).
Модифікації[ред. | ред. код]
- Mk.I - патрульний двомоторний літак, оснащений двигунами Bristol Mercury VIII з Британських запчастин. (18 екз.)
- Mk.II - п'ятий Mk.I виготовлений з американськими запчастинами. Прототип Mk.IV
- Mk.III - 16-й Mk.I перероблений в гідроплан.
- Mk.IV - серійна модифікація оснащена канадським і американським обладнанням. Оснащена двигунами Bristol Mercury XV (134 екз.)
- Mk.IV W - варіант Mk.IV з двигунами Pratt & Whitney R-1535 Twin Wasp Junior потужністю 825 к.с. (15 екз.)
- Mk.IV C - варіант Mk.IV з двигунами Wright R-1820 Cyclone потужністю 900 к.с. (1 прототип)
- Mk.IV T - навчальний варіант Mk.IV з двигунами Bristol Mercury XV (350 екз.) або Bristol Mercury XX (107 екз.) потужністю 825 к.с. (15 екз.)
Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]
Технічні характеристики[ред. | ред. код]
- Екіпаж: 3 особи
- Довжина: 13,03 м
- Висота: 3 м
- Розмах крила: 17,17 м
- Площа крила: 43,6 м ²
- Маса порожнього: 4470 кг
- Маса спорядження: 6250 кг
- Максимальна злітна маса: 6591 кг
- Двигуни: 2 × Bristol Mercury XV
- Потужність: 2 × 920 к. с.
Льотні характеристики[ред. | ред. код]
- Максимальна швидкість: 464 км/г
- Практична дальність: 2995 км
- Практична стеля: 8230 м
- Швидкопідйомність 7,5 м/с
Озброєння[ред. | ред. код]
- Кулеметне:
- Бомбове навантаження:
- нормальне — 460 кг
Застосування[ред. | ред. код]
«Болінброки» використовувались для патрулювання берегів Канади в 1940-44 роках. Дві ескадрильї задіювались під час Алеутської операції. Але в основному «Болінброки» використовувались для навчання.[1]
Література[ред. | ред. код]
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bristol Bolingbroke
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Харук, 2012, с. 33.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
