Bristol Blenheim

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Bristol Blenheim
Blenheim - Duxford (17782655268).jpg
Призначення: легкий бомбардувальник
Перший політ: 12 квітня 1935
Прийнятий на озброєння: 1937
Знятий з озброєння: 1944 (Велика Британія)
1956 (Фінляндія)
Період використання: 19401944
На озброєнні у: RAF roundel.svg Королівські ВПС Великої Британії
Roundel of Canada.svg ВПС Канади
Finnish air force roundel 1934-1945 border.svg ВПС Фінляндії
Roundel of the Royal Yugoslav Air Force.svg Королівські ВПС Югославії
Розробник: Bristol Aeroplane Companyd
Виробник: Велика Британія Bristol Aeroplane Company
Всього збудовано: 4 422
Модифікації: Bristol Beaufort
Bristol Bolingbroke
Екіпаж: 3 особи
Крейсерська швидкість: 319 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 428 км/год
Бойовий радіус: 2 351 км
Бойова стеля: 8 310 м
Швидкопідйомність: 7,6 м/с
Довжина: 12,98 м
Висота: 3,0 м
Розмах крила: 17,17 м
Площа крила: 43,6 м²
Порожній: 4 450 кг
Споряджений: 6 545 кг
Максимальна злітна: 6 804 кг
Двигуни: 2 × радіальні двигуни Bristol Mercury XV
Тяга (потужність): 920 к.с. (690 кВт)
Підвісне озброєння: 540 кг бомб
Кулеметне озброєння: 1 × .303-дюймовий (7,7-мм) авіаційний кулемет М1919 у носовій частині
1 — 2 × .303-дюймових (7,7-мм) кулеметів М1919 у нижньої башточці та 2 × .303-дюймових (7,7-мм) у тильних установках

Бристоль Блейхейм (англ. Bristol Blenheim) — британський швидкісний двомоторний легкий бомбардувальник, що перебував на озброєнні Королівських ВПС Великої Британії за часів Другої світової війни. Літак був розроблений компанією Bristol Aeroplane Company і взяв найактивнішу участь на початковій фазі світової війни.

Літак розроблявся, яка тактичний або легкий бомбардувальник, проте з часом застосовувався й як важкий та нічний винищувач, компенсуючи брак винищувачів Bristol Beaufighter. «Бристоль Блейхейм» став першим серед британських серійних літаків, що мав суцільний металевий корпус-монокок, шасі, що прибиралися на польоті, закрилки, гвинт регульованого кроку та обладнану спеціальну збройову башточку.

«Блейхейм», що випускався за ліцензією в Канаді, звався Bristol Bolingbroke, й служив у ролі протичовного та навчально-тренувального літака.

На час своєї появи на полі бою, «Блейхейм» Mk I перевищував за показниками усі тогочасні винищувачі-біплани кінця 1930-х років, але, він значно поступався найсучаснішому німецькому Messerschmitt Bf 109, що наочно виявилося у перших же денних боях на Західному фронті у 1939—1940 роках. Версія бомбардувальника Mark IV також опинилася не вдалою в ролі денного винищувача-бомбардувальника і британці зазнали серйозних втрат на початковому етапі війни. Разом з цим, цей бомбардувальник непогано зарекомендував себе, як нічний винищувач у небі Британії під час битви за Британські острови.

Історія створення[ред. | ред. код]

Mk.IV 21-ї ескадрильї з командою.

Спочатку фірма Blenheim розробляла швидкісний пасажирський літак з фірмовим позначенням «тип 142». Прототип літака піднявся в повітря в квітні 1935 року. Випробування виявились більш ніж успішними, «тип 142» був швидшим за щойно прийнятий на озброєння винищувач Gladiator. Проєкт зацікавив міністерство авіації, і в серпні 1935 року була підготовлена офіційна специфікація B.28/35 на виготовлення швидкісного бомбардувальника. Окрім специфікації, відразу було зроблено замовлення на 150 серійних літаків без випробування прототипів.

Бомбардувальна модифікація отримала фірмове позначення «тип 142M» і з низькоплана була перероблена в середньоплан, оскільки на бомбардувальнику передбачався бомбовий люк. Літак мав оснащуватись 9-ти циліндрові двигунам повітряного охолодження Bristol Mercury. Озброєння складалось з одного курсового 7.7 мм кулемета Vickers K розташованого в лівому крилі, а також одного 7.7 мм кулемета Lewis в верхній турелі. Літак мав переносити 454 кг бомбового навантаження.

Перший серійний «Блейхейм» піднявся в повітря 25 червня 1936 року. Загалом на заводах Британії, Канади, Фінляндії і Югославії (завод Ikarus) було виготовлено більше 6000 літаків.[1]

Основні модифікації[ред. | ред. код]

  • Mk.I — перша серійна модель оснащена двигунами Bristol Mercury VIII (840 к.с.). В Британії виготовлено 1194 літаки, в Фінляндії — 45, в Югославії — 41.
    • Mk.I F — винищувальна модифікація. Додано підфюзеляжний контейнер з чотирма 7.7 мм кулеметами.
  • Mk.IV — двигуни Bristol Mercury XV (920 к.с.), подовжено носову частину. В процесі виробництва в верхній турелі було додано ще один 7.7 мм кулемет, також додано нижню вогневу точку з одним (пізніше двома) 7.7 мм кулеметами. Деколи додавали ще один курсовий кулемет. Побудовано 3297 літаки в Британії і ще 10 в Фінляндії.
    • Mk.IV F — винищувальна модифікація. Додано підфюзеляжний контейнер з чотирма 7.7 мм кулеметами.
  • Mk.V — двигуни Bristol Mercury XV або XXV. Верхня турель отримала круговий обстріл, посилено шасі. В Британії випущено 944 літаки.

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Схематичне зображення легкого бомбардувальника «Бристоль Блейхейм»

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Mk.I Mk.IV
Екіпаж 3 особи 3-4 осіб
Довжина 12,12 м 12,98 м
Висота 3 м 3 м
Розмах крил 17,17 м 17,17 м
Площа крил 43,6 м² 43,6 м²
Маса пустого 4013 кг 4450 кг
Маса спорядженого 5947 кг 6545 кг
Двигуни 2 × Bristol Mercury XV 2 × Bristol Mercury XV
Потужність 2 × 840 к. с. 4 × 920 к.с.
Максимальна швидкість 426 км/г 428 км/г
Операційна дальність 1810 км 2350 км
Практична стеля 8315 м 8310 м
Швидкопідйомність 6,9 м/с 7,6 м/с

Озброєння[ред. | ред. код]

Винищувальна модифікація Mk.IV. в польоті. Травень 1941. Помітно підфюзеляжний контейнер з кулеметами.
Курсове Верхня турель Нижня турель Бомбове навантаження
Mk.I 7.7 мм кулемет Vickers K 7.7 мм кулемет Lewis - 4 × 113 кг або
2 × 227 кг
Mk.IV, Mk.V 7.7 мм кулемет Vickers K 1-2 × 7.7 мм кулемети Lewis 0-2 × 7.7 мм кулемети Browning М1919 4 × 113 кг + 8 × 18 кгабо
2 × 227 кг + 8 × 18 кг
Mk.I F 7.7 мм кулемет Vickers K
4 × 7.7 мм кулемети Browning М1919
7.7 мм кулемет Lewis - -
Mk.IV F 7.7 мм кулемет Vickers K
4 × 7.7 мм кулемети Browning М1919
1-2 × 7.7 мм кулемети Lewis - -

Історія використання[ред. | ред. код]

Велика Британія[ред. | ред. код]

«Блейхейм Mk.I.» 113-ї ескадрильї під час завантаження бомб для нальоту на Тобрук.
«Блейхейми» 62-ї ескадрильї в Сінгапурі.

В березні 1937 року «Блейхейми» першою отримала 114-та ескадрилья, до кінця року було переозброєно ще чотири, а загалом до початку Другої світової в Королівських повітряних силах було 16 ескадрилей, оснащених «Блейхеймами». При цьому почалась заміна на новішу модифікацію Mk.IV.

Саме «Блейхейми» з 139-ї ескадрильї здійснили перший бойовий виліт Королівських ВПС в Другій світовій війні провівши розвідку німецької морської бази Вільгельмсгафен 3 вересня 1939 року. Тоді ж, в якості експедиційних сил, в Францію було перекинуто 53-тю і 59-ту ескадрильї оснащені «Блейхеймами Mk.IV». До кінця року було перекинуто ще чотири ескадрильї, але всі вони не задіювались в бойових вильотах до початку німецького наступу на Францію, під час якого вони були майже знищені.

Ескадрильї розташовані на Британських островах використовувались активніше, вони здійснювали бомбардувальні місії на морські бази противника, а також залучались до протисубмаринного патрулювання. Зокрема 11 березня 1940 року «Блейхейм» 82-ї ескадрильї потопив німецький підводний човен U-31, який став першим потопленим човном на рахунку ВПС.

На момент вступу в війну Італії, в Африці розміщувалось дев'ять ескадрилей з «Блейхеймами» (5 в Єгипті, 4 в Іраці). Вони залучались до нальотів на цілі в Лівії, а в жовтні 1940 року чотири ескадрильї були направлені в Грецію.

З січня 1941 року ескадрильї оснащені «Блейхеймами» брали участь в рейдах на територію Франції, в атаках німецьких кораблів в Ла-Манші. Деколи проводились нальоти і на територію Німеччини: 4 липня 105-та ескадрилья бомбила Бремен, а 12 серпня 54 «Блейхейма» брали участь в нальоті на Кельн. Проте до кінця року «Блейхейми» розташовані на островах були виведені з бойових частин і залучались лише до допоміжних задач. Деякі ескадрильї було перекинуто на Мальту, де вони застосовувались проти італійських конвоїв.

Станом на грудень 1941 року в Бірмі і Сінгапурі розміщувалось 3 ескадрильї «Блейхеймів», а в січні 1942 на цей фронт було перекинуто ще дві. Вони брали участь у бойових діях в Малаї, Бірмі і Суматрі, але до кінця 1943 року всі «Блейхейми» були виведені з бойових частин.

Фінляндія[ред. | ред. код]

«Бристоль Блейхейм» фінських ВПС сідає на аеродром. Березень 1944

В 1937-38 роках ВПС Фінляндії отримали від Британії 18 «Блейхеймів Mk.I», а в 1940 - ще по 12 Mk.I і Mk.IV. Окрім імпорту, Фінляндія мала ліцензію на виготовлення, і до 1944 року випустила 55 літаків свого виробництва. Таким чином «Блейхейм» став наймасовішим фінським бомбардувальником Другої світової війни.

Під час «зимової війни» діяли три групи оснащені «Блейхеймами» Levl 42, 44 і 46. Вони в основному застосовувались для бомбових ударів на лінії фронту, бомбові нальоти на цілі в тилу майже не відбувались. За період війни фінські «Блейхейми» здійснили 423 бойових вильоти. Ще близько 3000 вильотів було здійснено в 1941-1944 роках. Бойові втрати становили 37 літаків.

Інші країни[ред. | ред. код]

Югославія на момент нападу Німеччини мала на озброєнні 63 «Блейхейми» (41 власного виробництва, 22 імпортовані з Британії) в 1-му і 8-му бомбардувальному полках, а також в 11-й розвідувальній групі. Під час війни було здійснено удари по німецьких військах, що йшли в наступ, а також нальоти на цілі в Угорщині і Болгарії. Після захоплення Югославії 8 «Блейхеймів» було передано Хорватії, а ще 3 - Румунія.

ВПС Румунії загалом використовували 37 «Блейхеймів» (34 було імпортовано з Британії ще до початку війни). Вони брали участь в боях на Східному фронті до кінця 1942 року, а потім були переведені на навчальні і допоміжні ролі.

В 1940 році Греція отримала від Британії 12 «Блейхеймів Mk.IV», а наступного року ще шість. З жовтня 1940 року вони брали участь б боях проти італійської армії, а в 1941 році були знищені німецькою авіацією.

ВПС Туреччини в 1937-39 роках закупили в Британії 30 «Блейхеймів», ще більше 30 було отримано пізніше. ВПС Португалії в 1943 році отримали 18 літаків, але обидві країни не використовували їх в бойових цілях.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Air Ministry Pilot's Notes: Blenheim. London: OHMS/Air Data Publications, 1939.
  • Boiten, T. Bristol Blenheim. Ramsbury, Marlborough, Wiltshire, UK: The Crowood Press, 1998. ISBN 1-86126-115-2.
  • Bowyer, C. Bristol Blenheim. London: Ian Allen, 1984. ISBN 0-7110-1351-9.
  • Lake, Jon. Blenheim Squadrons of World War 2. Oxford, UK: Osprey Publishing, 1998. ISBN 1-85532-723-6.
  • Mackay, Ron. Bristol Blenheim in Action. Carrollton, Texas: Squadron/Signal Publications, 1998. ISBN 0-89747-209-8.
  • Thomas, A. Bristol Blenheim (Warpaint No. 26). London: Hall Park Books, 2000. ISBN 1-84176-289-X.
  • Warner, G. The Bristol Blenheim: A Complete History. London: Crécy Publishing, 2nd edition 2005. ISBN 0-85979-101-7.
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Харук, 2012, с. 30-34