Campylobacter
| Campylobacter | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 мікрофотографія C. fetus за допомогою СЕМ
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Види
| ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Campylobacter — рід грам-негативних бактерій. Рухомі, з одним або двома полярними джгутиками, ці організми мають частково скривлену паличкоподібну форму та позитивні на оксидазу. Як мінімум декілька видів Campylobacter — патогени людини, найчастіше це C. jejuni і C. coli[1], які спричинюють кампілобактеріоз. C. fetus — часта причина мимовільних абортів рогатої худоби й овець, так само як і опортуністичні патогени людини.
Геноми кількох видів Campylobacter були секвенировані, щоб надати можливість вивчати їх механізми патогенності[2].
Патогенез[ред. | ред. код]
Ураження видами Campylobacter — одна з найзагальніших причин бактеріального гастроентериту людини[3]. У США 15 з кожних 100 тисяч людей щороку діагностують кампілобактеріоз, при цьому багато випадків залишаються незареєстрованими, тому до 0,5 % всього населення, можливо, щорічно несвідомо заражається бактеріями Campylobacter. Діарея, судоми, біль у животі й гарячка розвиваються через 2-5 днів після проникнення Campylobacter і в більшості людей хвороба перебігає протягом 7-10 днів. Вона іноді може бути смертельною, і в деяких (менш ніж 1 в 1000 випадках) індивідуумів розвивається синдром Гієна — Барре, при якому пошкоджуються нерви, що ведуть від спинного і головного мозку до решти частин тіла.
Кампілобактеріоз зазвичай спричинює C. jejuni, спіралеподібна бактерія, яку часто знаходять у рогатій худобі, свинях і птахах, де вона живе як сапрофіт. Але хворобу також можуть спричинити C. coli (також знаходять у рогатій худобі, свинях і птахах), C. upsaliensis (знаходять у котів і собак) і C. lari (знаходять у морських птахів). Патогенні бактерії частіше за все потрапляють до людей через заражені харчові продукти, часто недосмажені або невірно приготовлені, забруднену питну воду або контакт із зараженою домашньою птицею та тваринами[4].
Представники Campylobacter містять два тандемно розташовані гени флажедіну для руху: flaA і flaB. Ці гени піддаються інтергенетичним рекомбінаціям, зумовлюючи вірулентність.
Лікування[ред. | ред. код]
 | Інформація в цьому розділі застаріла. (квітень 2017) |
Інфекції людини, які спричинює Campylobacter, зазвичай лікують симтоматично, підтримкою гідратації організму й заміною втрачених солей при високих рівнях дегідратації і демінералізації. Еритроміцин може використовуватися для лікування дітей, а тетрациклін — для дорослих. Триметопрім-сульфатоксазол і ампіцилін неефективні проти Campylobacter.
Заражених птахів лікують енрофлоксацином і сарафлоксацином, часто ці препарати застосовуються масово для всіх птахів у зграї для знищення осередків інфекції. FDA розглядає заборону цієї практики, тому що вона часто не знищує всі бактерії Campylobacter, але призводить до виникнення бактерій, стійких до антибіотиків класу флюорохінолу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9.
- ↑ Fouts DE та ін. (2005). Major structural differences and novel potential virulence mechanisms from the genomes of multiple Campylobacter species. PLoS Biol. 3 (1): e15.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Moore JE та ін. (2005). Campylobacter. Vet Res. 36 (3): 351—82. PMID 15845230.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Saenz Y, Zarazaga M, Lantero M, Gastanares MJ, Baquero F, Torres C (2000). Antibiotic resistance in Campylobacter strains isolated from animals, foods, and humans in Spain in 1997-1998. Antimicrob Agents Chemother. 44 (2): 267—71. PMID 10639348 fulltext.
Посилання[ред. | ред. код]
|