Clinopodium grandiflorum
| Clinopodium grandiflorum | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Підродина: | Nepetoideae |
| Триба: | Mentheae |
| Рід: | Пахучка (Clinopodium) |
| Вид: | C. grandiflorum
|
| Біноміальна назва | |
| Clinopodium grandiflorum (P.H.Davis) Bräuchler & Heubl, 2006
| |
Clinopodium grandiflorum — вид квіткових рослин з родини глухокропивових (Lamiaceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Стебла 15–60 см, від висхідних до прямовисних, часто залозисті, від рідкісно до густо розкидисто-волосистих. Листки від яйцеподібних до еліптичних, 25–60 × 16–40 мм, від клиноподібних до майже зрізаних біля основи, від рідкісно до густих ворсинок, від помітно зубчастих до пилчастих. Приквітники від еліптичних до ланцетно-шилоподібних, 2.5–5 мм. Чашечка двогуба, 11-жилкова, 9–14 мм; трубка злегка вигнута, дуже рідко-волосиста, волоски у верхній частині горла рідкісні та висунуті; верхні зубці відігнуті, 1.5–2.5 мм; нижні зубці 3–5.5 мм, довго-війкові. Віночок від блідо-лілового до червоного, великий, 25–42 мм. Квітує у червні — жовтні[1].
Поширення[ред. | ред. код]
Росте на півдні Європи, пн.-зх. Африці, зх. Азії[2][3].
Росте сирих і тінистих місцях, у лісах і чагарниках, часто на вапняках[1].
Синоніми[ред. | ред. код]
- Acinos grandiflorus (L.) G.Don ex Loudon
- Calamintha atlantica Coss.
- Calamintha grandiflora (L.) Moench
- Calamintha mairei Sennen
- Faucibarba grandiflora (L.) Dulac
- Melissa grandiflora L.
- Satureja grandiflora (L.) Scheele
- Thymus grandiflorus (L.) Scop.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Clinopodium grandiflorum. Türkiyebitkileri.com. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
- ↑ Clinopodium grandiflorum. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
- ↑ Clinopodium grandiflorum. Catalogue of Life. Процитовано 06.10.2022. (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Kuntze, Revis. Gen. Pl. 2: 515 (1891)
| ||||||||