Кукабара синьокрила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Dacelo leachii)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кукабара синьокрила
Самець
Самець
Самиця
Самиця
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід: Кукабара (Dacelo)
Вид: Кукабара синьокрила
Dacelo leachii
Vigors & Horsfield, 1826
Посилання
Вікісховище: Dacelo leachii
Віківиди: Dacelo leachii
EOL: 45516456
ITIS: 554575
МСОП: 22683193
NCBI: 342390

Кукабара синьокрила[2] (Dacelo leachii) — вид сиворакшеподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae).

Назва

[ред. | ред. код]

Видова назва leachii дана на честь англійського зоолога Вільяма Елфорда Ліча (1790—1836).

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений на півдні Нової Гвінеї та на півночі Австралії. Живе у відкритих лісах, уздовж зарослих деревами річок, у мангрових заростях і парках.

Це найменша з кукабар, її довжина становить 42 см, а вага 310 г. Окрім розміру, також вирізняється більшою кількістю блакитного пір'я, світлими очима та відсутністю темної маски.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

У вологий сезон їжа складається з комах, рептилій і жаб, в інші місяці — з риби, крабів, скорпіонів, павуків, равликів, черв'яків, дрібних птахів і ссавців. Гніздиться переважно в природних дуплах дерев на висоті до 25 м, іноді також у норах термітників або в саморобних порожнинах у м'якій деревині. Пара, що розмножується, висиджує переважно три яйця протягом 26 днів. Вигодовують пташенят близько п'яти тижнів. Вирощувати молодняк допомагає потомство попередніх років.

Підвиди

[ред. | ред. код]
  • Dacelo leachii intermedia — південь Нової Гвінеї.
  • Dacelo leachii cliftoni — північ Австралії
  • Dacelo leachii cervina — о. Мелвілл (біля північного узбережжя Австралії);
  • Dacelo leachii leachii — північний схід Австралії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Dacelo leachii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 жовтня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]