Щитник сірий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Elasmucha grisea)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щитник сірий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)
Підряд: Клопи (Heteroptera)
Родина: Акантосомові (Acanthosomatidae)
Рід: Elasmucha
Вид: Щитник сірий
Elasmucha grisea
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
* Cimex grisea Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Elasmucha grisea
Віківиди: Elasmucha grisea
EOL: 3684769
ITIS: 1141527
NCBI: 1191084

Щитник сірий[1] (Elasmucha grisea) — вид клопів з родини акантосомових (Acanthosomatidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений в Європі, Туреччині, на Кавказі і Закавказзі, у Казахстані, Сибіру, Монголії та Китаї. Мешкає у помірних лісах, парках, лісосмугах та деревних насадженнях, де ростуть кормові рослини.

Опис[ред. | ред. код]

Клоп завдовжки 8-12 мм. Забарвлення може мати різні кольори: типовий колір сірий, але є також екземпляри з червонувато-коричневим і коричнево-зеленим тілом. Верхня частина вкрита численними темними крапками, тоді як у нижній частині темнішими є лише трахеї. Восени тіло темніє і має тенденцію до червоно-коричневого кольору. Бічні краї задньої частини тіла іноді світліші. E. grisea виглядає дуже схожим на Elasmucha fieberi, який, однак, має темніші та помітніші точки у нижній частині тіла.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Це комахи-фітофаги, які живляться листям і квітами берези та вільхи.

Самиця відкладає 30-50 яєць на нижній стороні листа і залишається біля яєць, захищаючи їх від нападів хижаків, поки вони не вилупляться, що зазвичай відбувається через 10-15 днів. Самиця продовжує доглядати за молодими личинками протягом кількох тижнів, що є відносно рідкісною поведінкою у світі комах (але типовою для кількох видів акантосомових клопів). Щоб захистити яйця від потенційних хижаків (мурашок, павуків, жуків та інших комах), клоп використовує різні прийоми: у більшості випадків самиця просто стає між своїми личинками та потенційною загрозою. Коли цього недостатньо, вона приймає агресивнішу позицію, розкриваючи та махаючи крилами, і, зрештою, випускає шкідливу рідину, здатну паралізувати нападника. Невдовзі після вилуплення молоді личинки вперше линяють і набувають зелено-чорного кольору . На цій стадії німфи продовжують рухатися групами і можуть викидати шкідливу рідину в разі нападу. Рідина діє як феромон і закликає матір до небезпечного місця; його також використовують як запаховий слід, щоб скеровувати колонії німф у переході від однієї частини рослини-господаря до іншої.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — с. 111

Посилання[ред. | ред. код]

  • Elasmucha grisea L. Nature spot.
  • Kaitala, Arja; Mappes, Johanna (October 1994). Experiments with Elasmucha grisea L. Behavioral Ecology. by Johanna Mappes and Arja Kaitala. 5 (3): 314—317. doi:10.1093/beheco/5.3.314.
  • Distribution and Taxonomy.
  • A.Ogorzałek, A.Trochimczuk (2009). Ovary structure in a presocial insect, Elasmucha grisea (Heteroptera, Acanthosomatidae). Arthropod Struct Dev. 38 (6): 509—19. doi:10.1016/j.asd.2009.08.001. PMID 19682601.
  • Mappes, J (2010). Parasites and female ability to defend offspring in the parent bug Elsamucha grisea L. Ethology. 97 (1–2): 76—80. doi:10.1111/j.1439-0310.1994.tb01030.x.
  • Maschwitz, Ch. Gutmann (1979). Trail and alarm pheromones in Elasmucha grisea (Heteroptera: Acanthosomidæ). Insectes Sociaux. 26 (2): 101—111. doi:10.1007/bf02223504.