Eremogone procera
| Eremogone procera | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздикові (Caryophyllaceae) |
| Рід: | Пісочник (Eremogone) |
| Вид: | E. procera
|
| Біноміальна назва | |
| Eremogone procera (Spreng.) Rchb.
| |
Eremogone procera — вид квіткових рослин родини гвоздикових (Caryophyllaceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Це багаторічна рослина 30–50(65) см заввишки, без запушення чи шерстиста. Квітконосні стеблини прямі, прості, слабо залистнені, голі. Прикореневі листки 5–7(20) см завдовжки, стеблові — 2–3 см. Суцвіття нещільні, дрібноквіткові. Чашолистки 4–6 мм завдовжки, пелюстки в 2 рази, а коробочки — в 1.5 довше чашолистків. Плоди — ширококонічні коробочки. Насіння від ниркоподібного до округлого, 1.1–1.5 × 0.9–1.1 мм, поверхня тьмяна, чорна. 2n=22[1][2][3].
Поширення[ред. | ред. код]
Росте у Євразії від Австрії до Західного Сибіру й Казахстану[4].
В Україні вид росте на трав'янистих схилах, узліссях лісів — Закарпаття (м. Виноградове), між Прутом та Дністром (Івано-Франківська обл., м. Косів, гора Михалкова); у Лісостепу, часто; у Степу (на півночі), зрідка[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 71.
- ↑ Mário Duchoň (2017). Eremogone procera. botany.cz. Процитовано 03.07.2023. (чеськ.)
- ↑ Bojnanský, V.; Fargašová, A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 57. (англ.)
- ↑ Eremogone procera. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 03.07.2023. (англ.)
| ||||||||