Пастушок мангровий
| Пастушок мангровий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Eulabeornis castaneoventris Gould, 1844 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Gallirallus castaneoventris Aramides castaneoventris | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Пастушок мангровий[2] (Eulabeornis castaneoventris) — вид журавлеподібних птахів родини пастушкових (Rallidae). Мешкає в Австралії та Індонезії. Це єдиний представник монотипового роду Мангровий пастушок (Eulabeornis).
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 52—66 см, самці важать 626—910 г, самиці 550—710 г. Верхня частина тіла коричнева або оливково-коричнева, груди і нижня частина тіла мають рожевий відтінок, голова і шия сіруваті. Дзьоб довгий, прямий, жовтувато-зелений з білуватим кінчиком. Лапи жовті або зеленуваті. Райдужки червоні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- E. c. sharpei Rothschild, 1906 — острови Ару;
- E. c. castaneoventris Gould, 1844 — прибережні райони на півночі Австралії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Мангрові пастушки мешкають на північному узбережжі Австралії, від півночі Західної Австралії (Кімберлі[en]) через Північну Територію до південно-східного узбережжя Карпентарії, а також на островах Ару в Арафурському морі. Раніше їх ареал в Австралії простягався до північно-західного Квінсленда (західного узбережжя півострова Кейп-Йорк). Мангрові пастушки, як випливає з їх назви, живуть в мангрових заростях, а також на прилеглих вологих луках і мулистих мілинах.
Поведінка[ред. | ред. код]
Мангрові пастушки є активними як вдень, так і вночі, періоди їх активності залежать від циклів припливів і відпливів. Це обережні, лякливі птахи, як і інші пастушки вони рідко і літають і у випадку небезпеки ховаються в мангрових заростях. Моногамні, зустрічаються поодинці або парами.
Мангрові пастушки живляться переважно крабами, які можуть становити до 90 % їхнього раціону, а також іншими ракоподібними, зокрема з родів Uca, Sesarma і Ocypode. Крім того, вони їдять дрібних молюсків, комах, зокрема жуків, і багатоніжок. Розмножуються з вересня по лютий. Гніздо розміщується в мангрових заростях, у кладці 4—5 яєць. Виводок пташенят, покритих чорним пухом, покидає гніздо незабаром після народження.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Eulabeornis castaneoventris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finfoots, flufftails, rails, trumpeters, cranes, Limpkin. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 серпня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Taylor, B., & van Perlo, B. (1998). Rails — A Guide to the Rails, Crakes, Gallinules and Coots of the World. ISBN 1-873403-59-3
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |