Карпентарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карпентарія
Gulf of Carpentaria map.png
Прибережні країни Австралія Австралія
Довжина 600 км
Площа 328 000 км² км²
Найбільша глибина 71 м
Море Арафурське море
Солоність 34,8‰
Температура взимку 23—25°C, влітку 29°C
Острови острови Велслі і острів Грут-Айленд

Карпента́ріязатока Арафурського моря біля північних берегів Австралії, між півостровами Кейп-Йорк і Арнемленд. Площа 328 000 км², довжина 600 км, глибина до 71 м. В затоці острови Велслі і острів Грут-Айленд.

Середня місячна температура води на поверхні в більшій частині затоки взимку 23—25°C, влітку 29 °C. Солоність 34,8‰. Припливи неправильні півдобові, їх величина до 3,2 м. Біля берегів сильні припливно-відпливні течії.

В затоці розташовані острови Веслі, Ґрут-Айленд та Бікертон. В затоку впадає річка Фліндерс.

В затоці можна побачити рідкісне метеорологічне явище – ранкову Ґлорію

Історія[ред.ред. код]

З затоки Карпентарія почалось дослідження європейцями Австралії. Перше достовірне повідомлення про спостереження європейцями австралійської території відноситься до 1606 року, коли експедиція Віллема Янзсона на судні «Дейфкен» досліджувала затоку Карпентарія і висадились на берег на півострові Кейп-Йорк. Через 17 років в 1623 році експедиція Яна Карстенса та Вілля ван Колстера на суднах «Пера» і «Арнем», ідучи від Нової Гвінеї на південь, зайшли в велику затоку, берег якої був досліджений у пошуках придатньої до споживання прісної води. По назві одного з суден свою назву отримав півострів Арнемленд, затока тоді отримала назву Карпентарія на честь Пітера де Карпентьє. Картенс охарактеризував цей плоский та незмінний берег як «Самий безплідний на землі», а його жителів як «самих бідних і жалюгідних людей». У 1802 році англійський мореплавець Метью Фліндерс досліджував східне і північне побережжя Австралії і провів зйомку затоки.

Географія[ред.ред. код]

Космічна зйомка затоки Карпентарія

Землі, які межують із затокою, як правило, плоскі і низинні. На заході півострова Арнемленд, розташований верхній кінець краю Топ Енд, і Ґрот Ейландт, найбільший острів затоки. Район на південь (півострів Кейп-Йорк, частина Квінсленда) відомий як Земля Заток або просто "заток".

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія затоки лежить в субекваторіальному кліматичному поясі[1]. В зимові місяці переважають екваторіальні повітряні маси, в літні — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літнє-осінній період часто формуються тропічні циклони. Загалом зволоження недостатнє, відчувається посушливий вплив великої території суходолу Австралії, що оточує затоку з трьох сторін[2].

Чітко простежуються два сезони. Сухий сезон триває з квітня до близько листопада, і характеризується дуже сухими південно-східними та східними вітрами, породжених міграцією зимових систем високого тиску на південь. Вологий сезон триває з грудня по березень. В ці місяці випадає більшість опадів, і протягом цього періоду, багато низинних районів затоплюються. В затоці формуються тропічні циклони в період між листопадом і квітнем. За сезон затокою проходять, в середньому, три циклони.

У вересні та жовтні в затоці можна побачити таке атмосферне явище, як ранкову ґлорію, яке з'являється в південній частині затоки. Найкраще це явище можна спостерігати в області Беркетаун незабаром після світанку.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

Література[ред.ред. код]

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 222(рос.)