Ficimia streckeri
| Ficimia streckeri | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Ficimia streckeri Taylor, 1941 | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Ficimia olivacea streckeri | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Ficimia streckeri (техаська гачконоса змія) — вид змій родини полозових (Colubridae)[2]. Мешкає в США і Мексиці. Вид названий на честь американського натураліста Джон Керн Стрекера-молодшого[de][3][4].
Довжина техаської гачконосої змії становить 13-28 см, максимальна зареєстрована довжина становить 47,9 см[5]. Забарвлення переважно коричневе або сіре, на спині близько 60 бурих або буро-зелених витягнутих плям або смуг. Нижня частина тіла біла або кремова. Найвизначнішою рисою техаської гачконосої змії є направлений догори кінець морди, схожий на такий у свиноносих змій з роду Heterodon. Однак, на відміну від свиноносих змій, у техаських гачконосих змій гладка спинна луска. Також визначною рисою є розташування щитків на голові. Інтраназальні щитки відсутні, в ростральні відділяють префронтальні і контактують з фронтальними[6]. Спинні луски посередині тіла формують 17 рядів. Вентральних лусок 126-155, субкаудальних 28-41[5].
Техаські гачконосі змії мешкають на півдні Техасу та на північному сході Мексики, в штатах Тамауліпас, Нуево-Леон, Ідальго і Пуебла, на сході штату Сан-Луїс-Потосі та на півночі Веракруса. Вони живуть в сухих чагарникових і кактусових заростях, в сухих тропічних лісах поблизу водойм, прапляються на плантаціях і в садах, поблизу людських поселень. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Ведуть переважно нічний, риючий спосіб життя[7][8]. Живляться павуками і багатоніжками[9]. Відкладають яйця.
- ↑ BirdLife International (2016). Ficimia streckeri: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 30 червня 2023
- ↑ Ficimia olivacea у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Beltz, Ellin (2006). Scientific and Common Names of the Reptiles and Amphibians of North America - Explained. www.ebeltz.net/herps/biogappx.html#S.
- ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Ficimia streckeri, p. 256).
- ↑ а б Smith HM, Brodie ED Jr (1982). Reptiles of North America: A Guide to Field Identification. New York: Golden Press. 240 pp. ISBN 0-307-13666-3. (Ficimia streckeri, pp. 174-175).
- ↑ Schmidt KP, Davis DD (1941). Field Book of Snakes of the United States and Canada. New York: G.P. Putnam's Sons. 365 pp. (Ficimia streckeri, p. 203).
- ↑ Wright AH, Wright AA (1957). Handbook of Snakes of the United States and Canada. Ithaca and London: Comstock. 1,105 pp. (in 2 volumes) (Ficimia olivacea streckeri, pp. 279-282, Figure 86, Map 26).
- ↑ Conant R (1975). A Field Guide to Reptiles and Amphibians of Eastern and Central North America, Second Edition. The Peterson Field Guide Series. Boston: Houghton Mifflin. 429 pp. (Ficimia streckeri, pp. 216-217 + Plate 33 + Map 160).
- ↑ Behler JL, King FW (1979). The Audubon Society Field Guide to North American Reptiles and Amphibians. New York: Alfred A. Knopf. 743 pp., 657 color plates. ISBN 0-394-50824-6. (Ficimia streckeri, pp. 611–612 + Plate 547).
- Axtell RW (1950). "Two Specimens of the Snake Ficimia streckeri from Texas". Copeia 1950 (2): 157.
- Goldberg SR (2016). "Notes on the Testicular Cycle of the Mexican Hooknose Snake, Ficimia streckeri (Serpentes, Colubridae)". Sonoran Herpetologist 29 (4): 48.
- Heimes P (2016). Snakes of Mexico: Herpetofauna Mexicana Vol. I. Frankfurt am Main, Germany: Chimaira. 572 pp. ISBN 978-3899731002.
- Taylor EH (1931). "Notes on Two Specimens of the Rare Snake Ficimia cana and the Description of a New Species of Ficimia from Texas". Copeia 1931 (1): 4–7. (Ficimia streckeri, new species).
- Zim HS, Smith HM (1956). Reptiles and Amphibians: A Guide to Familiar American Species. Revised Edition. Golden Nature Guides Series. New York: Simon and Schuster. 160 pp. (Ficimia streckeri, pp. 83–84, 156).
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |