Сичик-горобець рифтовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Glaucidium albertinum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сичик-горобець рифтовий
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сичик-горобець (Glaucidium)
Вид: Сичик-горобець рифтовий
Glaucidium albertinum
Prigogine, 1983
Синоніми
Glaucidium capense albertinum
Посилання
Вікісховище: Glaucidium albertinum
Віківиди: Glaucidium albertinum
ITIS: 555469
МСОП: 22689310
NCBI: 1002783

Си́чик-горобе́ць рифтовий[2] (Glaucidium albertinum) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Мешкає в Демократичній Республіці Конго і Руанді. Раніше вважався підвидом мозамбіцького сичика-горобця.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 20 см, вага 73 г. Верхня частина тіла каштанова, голова сильно поцяткована білими плямками, на плечах кремові смужки, смуги на спині відсутні. Нижня частина тіла білувата, поцяткована темними плямами, особливо на боках. Хвіст коричневий, поцяткований великими білими плямами. Очі блідо-жовті[4].

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Рифтові сичики-горобці живуть у вологих гірських тропічних лісах Альбертінського рифту в Демократичній Республіці Конго (гори Ітомбве, ліси на захід від озера Едуард) і в Руанді (ліс Ньюнгве[en]). Зустрічаються на висоті від 1100 до 2500 м над рівнем моря. Живляться комахами та іншими безхребетними, жабками, дрібними плазунами, ссавцями і птахами.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція рифтових сичиків-горобців становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Glaucidium albertinum.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 червня 2022.
  4. König, Claus; Weick, Friedhelm; Becking, Jan-Hendrick (1999). Owls A Guide to the Owls of the World. Pica Press. с. 354—355. ISBN 1-873403-74-7.

Джерела[ред. | ред. код]