HD204131

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP105733)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD204131
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 21г 24х 55,44с
Схилення +49° 19′ 23,3″
Видима величина (V) 6,57[1]
Характеристики
Спектральний клас B9
показник кольору U−B 0,00
яскравість B 6,565±0,004[2]
показник кольору B−V 0,003±0,006[2]
яскравість V 6,567±0,005[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,01
індекс m1 0,16
індекс c1 1,08
індекс Hβ 2,86[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,570[2]
Мінімальна яскравість 6,590[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -18,21± 0,65[2] мас/рік

за схиленням: -12,15± 0,47[2] мас/рік

Паралакс (π) 5,73 ± 0,55[2] мас
Відстань 569,21 світлових років
174,52 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=44[3]км/сек
Інші позначення
HD 204131,

HIP 105733, HR  8206, BD+48 3376,

GSC 3598-1644
Посилання
SIMBADдані для HD204131

HD204131 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B9, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,6.[1] Вона розташована на відстані близько 569,2 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD204131 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 44км/сек.[3]


Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD204131 має підвищений вміст Si .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 788,9± 535,0 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631