HD220825

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP115738)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD220825
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 23г 26х 55,95с
Схилення + 1° 15′ 20,1″
Видима величина (V) 4,95[1]
Характеристики
Спектральний клас A1
показник кольору U−B -0,02
яскравість B 4,987±0,004[2]
показник кольору B−V 0,036±0,006[2]
яскравість V 4,932±0,005[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,01
індекс m1 0,22
індекс c1 0,88
індекс Hβ 2,88[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 4,940[2]
Мінімальна яскравість 4,970[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 85,60± 0,84[2] мас/рік

за схиленням: -94,43± 0,59[2] мас/рік

Паралакс (π) 20,12 ± 0,79[2] мас
Відстань 162,11 світлових років
49,70 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=39[3]км/сек
Інші позначення
*ka Psc,

HD 220825, HIP 115738, HR  8911,

BD+0 4998
Посилання
SIMBADдані для HD220825

HD220825 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу A1, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 4,9.[1] Вона розташована на відстані близько 162,1 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD220825 обертається порівняно повільно навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 39км/сек.[3]


Пекулярний хімічний склад[ред. | ред. код]

Зоряна атмосфера HD220825 має підвищений вміст Cr .[1]


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 269,3± 247,7 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631