Haloquadratum walsbyi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Haloquadratum walsbyi
Haloquadratum walsbyi00.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Археї (Archaea)
Тип: Евріархеоти (Euryarchaeota)
Клас: Галобактерії (Halobacteriaceae)
Ряд: Haloferacales
Gupta et al. 2015
Родина: Halobacteriaceae
Рід: Haloquadratum
Burns et al. 2007
Вид: H. walsbyi
Біноміальна назва
Haloquadratum walsbyi
Burns et al. 2007
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Haloquadratum walsbyi
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Haloquadratum walsbyi
EOL logo.svg EOL: 11813300
ITIS logo.svg ITIS: 951688
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 293091

Haloquadratum walsbyiєдиний вид галофільних архей з роду Haloquadratum[1], що входить у родину Haloferacaceae класу галобактерій (Halobacteria)[2]. Незвичайний вид тим, що його клітини мають плоску квадратну форму[3].

Ця архея була виявлена в 1980 році А. Е. Волсбі в прибережному підводному соляному озері на Синайському півострові Єгипту і формально описана Бернсом і колегами в 2007 році. Організми примітні через свою форму з надзвичайно тонких (товщиною близько 0,15 мкм) клітин, за формою близьких до правильних квадратах. Не культивувалися в лабораторії до 2004 року[4]

Будова і життєдіяльність[ред. | ред. код]

Клітини цієї археї зазвичай містять гранули полігідроксиалканоатів, а також велику кількість заломлюючих світло і заповнених газом вакуолей. Ці вакуолі забезпечують плавучість клітин, утримуючи їх на водній поверхні, і допомагають розташувати клітини під правильними кутами для забезпечення максимальної ефективності уловлювання світла[5]. Організми можуть з'єднуватися один з одним, утворюючи крихкі пласти шириною до 40 мкм.

H. walsbyi можна знайти в соляних озерах по всьому світу. Коли морська вода випаровується з дрібних водойм, відбувається поступове концентрування і осадження карбонату і сульфату кальцію, що приводить до утворення насиченого соляного розчину. Подальше випаровування веде до осадженню хлориду натрію (галіту), а потім до утворення концентрованого розчину хлориду магнію. На кінцевій стадії формування кристалів галіту, перш ніж висока концентрація хлориду магнію зробить воду озера стерильною, H. walsbyi розмножується і може становити близько 80 % біомаси соляної водойми. У лабораторії дані археї культивуються в середовищі з дуже високими концентраціями хлоридів (понад 2 моль/дм³ MgCl2 і більше 3 моль/дм³ NaCl). У цьому сенсі вони є одними з найбільш галофільних організмів планети. Слід зазначити, що оптимальна температура життєдіяльності Haloquadratum становить 40 °С.

Генетика[ред. | ред. код]

Картування геному H. walsbyi завершено. Це дозволило ученим краще зрозуміти генеалогію і таксономію організму і роль, яку він відіграє в екосистемі. Геномні порівняння іспанських і австралійських ізолятів (штами HBSQ001 і C23T) показало значну схожість геномів і збереження порядку генів, що вказує на стрімке і глобальне поширення виду.

Екологія[ред. | ред. код]

Точна роль H. walsbyi в екосистемі невідома. Вивчення цієї археї може надати важливу інформацію щодо еволюції та морфологічної адаптації домену (задопомоги її унікальної морфології).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Genus Haloquadratum : [англ.] // LPSN.п.
  2. Classification of domains and phyla - Hierarchical classification of prokaryotes (bacteria) : [англ.] // LPSN. — 2016. — 2 October.
  3. Stoeckenius W. Walsby's square bacterium: fine structure of an orthogonal procaryote. — Journal of Bacteriology, 1981. — Vol. 148, iss. 1 (10). — P. 352—360. — ISSN 0021-9193.
  4. David G. Burns, Peter H. Janssen, Takashi Itoh, Masahiro Kamekura, Zhuo Li. Haloquadratum walsbyi gen. nov., sp. nov., the square haloarchaeon of Walsby, isolated from saltern crystallizers in Australia and Spain. — International Journal of Systematic and Evolutionary Microbiology, 2007. — Т. 57, вип. 2. — С. 387—392. — DOI:10.1099/ijs.0.64690-0.
  5. Aharon Oren, Nuphar Pri-El, Orr Shapiro, Nachshon Siboni. Buoyancy studies in natural communities of square gas-vacuolate archaea in saltern crystallizer ponds. — Saline Systems, 2006-04-14. — Т. 2. — С. 4. — ISSN 1746-1448. — DOI:10.1186/1746-1448-2-4.