Галіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати з Ґаліт.
Галіт
Selpologne.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Hl[2]
Хімічна формула NaCl
Клас мінералу галогеніди
Nickel-Strunz 10 3.AA.20[3]
Dana 8 9.1.1.1
Ідентифікація
Колір білий, рожевий, голубий
Форма кристалів куб
Сингонія кубічна
Просторова група кристалографічна група 225d[4]
Спайність досконала по {001}
Злам раковистий
Твердість 2
Блиск скляний
Прозорість прозорий
Колір риси білий
Густина 2,1-2,2
Розчинність у воді
Показник заломлення 1,5443 ± 0,0001
Інші характеристики
Названо на честь кам'яна сіль (давньогрецька мова)[5][6]
CMNS: Галіт у Вікісховищі

Галі́т — мінерал, тип солі, мінеральна (природна) форма хлориду натрію (NaCl). Часто галітом називають і осадову породу, широко відому як кам'яна сіль.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва «halite» походить від hals дав.-гр. ἅλς — сіль[7] та закінчення -itos -ιτος і, таким чином, означає «солоний» або «пов'язаний із сіллю».

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Мінерал класу хлоридів, хлористий натрій координаційної будови — NaCl.

Містить 39,34 % Na, 60,66 % Cl. Домішки: Br, NH3, Mn, Cu, Ga, As, I, Ag, Ba, Tl, Pb, K, Ca, SO3.

Сингонія кубічна. Спайність досконала.

Густина 2,1—2,2. Твердість 2.

Безбарвний, прозорий, з скляним блиском. Поширений мінерал соленосних товщ.

Утворюється при осадженні у замкнених водоймах, а також як продукт згону на стінках кратерів вулканів.

Складає пласти в осадових породах лагунних та морських фацій, штокоподібні тіла в соляних куполах тощо.

Галіт в осадових породах утворився в результаті випаровування морської або солоної води озера. Величезні пласти осадових мінералів евапориту, включаючи галіт, можуть виникнути в результаті висихання замкнутих озер і обмежених морів. Такі соляні пласти можуть мати товщину в сотні метрів і лежати під широкими площами. Сьогодні галіт зустрічається на поверхні в регіонах, де випаровування перевищує кількість опадів, наприклад у солончаках басейну Бедуотер у Національному парку Долини Смерті (США).

Поширення[ред. | ред. код]

Галіт поширений у всьому світі. До добре вивчених родовищ належать: в Австрії, о. Гальштадт, Зальцбург і Холл, поблизу Інсбрука, Тіроль. У Швейцарії, Німеччині, зокрема, Саксонія-Ангальт. Польщі — у Величці (поблизу Кракова) та Бохні. У Джірдженті та Ракальмуто, Сицилія, Італія. У Індії — Соляний хребет, Пенджаб. У США (штати Мічиган, Огайо, Нью-Йорк, численні соляні куполи вздовж узбережжя Мексиканської затоки; і в Пермському басейні Техасу та Нью-Мексико).

Зокрема, у Сполучених Штатах і Канаді великі підземні пласти простягаються від басейну Аппалач у західному Нью-Йорку через частину провінції Онтаріо та під більшою частиною штату Мічиган. Інші родовища знаходяться в Огайо, Канзасі, Нью-Мексико, Новій Шотландії та Саскачевані.

Соляні куполи — це вертикальні діапіри або трубоподібні маси солі, які були по суті «витиснуті» з підстилаючих соляних пластів. Соляні куполи містять ангідрит, гіпс і самородну сірку, крім галіту і сильвіту. Вони поширені на узбережжі Мексиканської затоки в Техасі та Луїзіані і часто пов'язані з родовищами нафти. У Німеччині, Іспанії, Нідерландах, Данії, Румунії та Ірані також є соляні куполи. Соляні «льодовики» існують у посушливому Ірані, де сіль прорвалася крізь поверхню на висоті й стікає вниз. В усіх цих випадках галіт поводиться як рейдо.

Незвичайний фіолетовий галіт, що заповнює жили, зустрічається у Франції та кількох інших місцевостях. Кристали галіту утворюються дуже швидко в деяких озерах, що швидко випаровуються, що призводить до сучасних артефактів з покриттям або інкрустацією кристалів галіту. Квіти галіту — це рідкісні сталактити зі звивистих волокон галіту, які зустрічаються в деяких посушливих печерах австралійської рівнини Налларбор. Галітові сталактити та інкрустації також є на мідному руднику Квінсі в Хенкоку, штат Мічиган.

Видобування[ред. | ред. код]

Найбільша в світі підземна соляна шахта належить канадській компанії Sifto. Вона виробляє понад 7 мільйонів тонн кам'яної солі на рік, використовуючи камерну систему розробки. Вона розташована за півкілометра під озером Гурон в Онтаріо, Канада.[8] У Сполученому Королівстві є три шахти; найбільша з них знаходиться в Вінсфорд у Чеширі, виробляючи в середньому один мільйон тонн солі на рік. Соляна шахта Хевра — це найбільший продуцент галіту в регіоні, розташована поблизу Ісламабада, Пакистан. У 2003 році видобуток шахти становив 385 000 тонн солі на рік.

В Україні є декілька родовищ галіту: Солотвинське, Роменське, Слов'янське, Бахмутське і Артемівське (на Донбасі), ропа солоних озер Сивашу, озер Кінбурнського півострова. В Україні пластові родовища галіту експлуатуються на Донбасі (Артемівське, Новокарфагенське) і в Передкарпаття (Губицьке, Верхньострутинське), солянокупольні — в Дніпровсько-Донецькій западині (Єфремівське, Роменське), на Донбасі (Слов'янське) і Закарпатті (Солотвинське).

Застосування[ред. | ред. код]

Галіт у вигляді кухонної солі широко використовується в кулінарії як підсилювач смаку, а також для консервування різноманітних продуктів.[9]

Галіт також часто використовується як в житлових приміщеннях, так і в муніципалітеті для управління льодом. Оскільки розсіл (розчин води та солі) має нижчу температуру замерзання, ніж чиста вода, поміщення солі або солоної води на лід нижче призведе до його танення — цей ефект називається депресія точки замерзання. Крім того, багато міст розсипають суміш піску та солі під час та після снігової бурі, щоб покращити зчеплення з дорогою. Використання соляного розсолу є ефективнішим, ніж розсипання сухої солі, так як волога сіль краще прилипає до доріг. Інакше сіль може бути стерта через рух.[10]

Крім протиобледеніння, кам'яна сіль іноді використовується в сільському господарстві. Прикладом цього може бути викликання сольового стресу для придушення зростання однорічної лугової трави у виробництві дерну.

У стародавні часи сіль використовувалася як форма валюти в бартерних системах і була підконтрольна виключно органам влади та призначеним ними особам.

У деяких стародавніх цивілізаціях практика засолювання землі використовувалася, щоб зробити завойовану землю ворога безплідною і негостинною як акт панування. Одне біблійне посилання на цю практику міститься в Епосі Суддів 9:45: «він убив людей у ​​ньому, зруйнував стіну і засіяв це місце сіллю».[11]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. ↑ mineralienatlas.de
  5. ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
  6. ↑ Глокер Е. Ф. Generum et Specierum Mineralium, Secundum Ordines Naturales Digestorum Synopsis — Галле: 1847.
  7. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 28 червня 2010. Процитовано 16 квітня 2018.  Handbook of Mineralogy
  8. ↑ world-s-largest-underground-salt-mine.html Де знаходиться найбільша у світі підземна соляна шахта. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 10 квітня 2019. 
  9. ↑ Bitterman, Mark (2010). Salted: A Manifesto on the World's Most Essential Mineral, With Recipes. Ten Speed Press. с. 267–270. ISBN 978-1-58008-262-4. 
  10. ↑ Попереднє змочування соляним розсолом. 1996. ISBN 978-0965231008. Архів оригіналу за 13 вересня 2020. Процитовано 10 квітня 2019. 
  11. ↑ Bible: Judges 9:45. Bible Hub. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 26 листопада 2019. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галіт&oldid=36232138