Jacobin
| На честь |
Чорні якобінціd  | |||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Країна видання |
.svg){kind=small} США | |||
| Місце публікації |
Нью-Йорк | |||
| Тематика | політика, культура | |||
| Періодичність виходу | квартал | |||
| Мова | англійська | |||
| Головний редактор | Баскар Сункара | |||
| Редактор |
Баскар Сункара | |||
| Видавець |
Jacobin Foundationd | |||
| Засновник |
Баскар Сункара | |||
| Засновано | 2010 | |||
| Наклад | 20 000 примірників | |||
| ISSN-L |
2158-2602 | |||
| ISSN |
2158-2602 (інтернет-публікація[d]) 2470-6930 (друковане видання) | |||
| Рецензії |
cjr.org/special_report/the-abcs-of-jacobin-socialist-magazine.php(англ.) vox.com/2016/3/21/11265092/jacobin-bhaskar-sunkara(англ.) brumaireverlag.de/Jacobin(нім.) | |||
| | ||||
| jacobinmag.com | ||||
Jacobin (Якобінець) — американський лівий щоквартальний журнал. Позиціонується як проєкт молодого покоління, що намагається висвітлювати сучасну політику, економіку та культуру із соціалістичної перспективи.
Журнал відкрито у вересні 2010 року як інтернет-портал, але того ж року проєкт розширено, і навесні 2011 року вийшло перше паперове число журналу[2].
Популярність Якобінця різко зростала зі збільшенням уваги до лівих ідей, стимульованим президентською кампанією Берні Сандерса 2016 року. Кількість підписників зросла з 10 000 влітку 2015 року до 32 000 станом на перший випуск 2017 року, із них 16 000 приєдналися в перші два місяці після обрання Дональда Трампа[3]. Аудиторія онлайн-версії сягає 700 000 читачів на місяць. Станом на 2016 рік, редакція складається із шести постійних співробітників[4]. Інтернет-портал публікує від однієї до двох статей щодня[5].
Навесні 2017 року редактори «Якобінця» спільно з науковцями Вівеком Чіббером та Робертом Бреннером[en] заснували академічний журнал «Catalyst»[6].
У листопаді 2018 року було запущено перше іноземномовне видання журналу — Jacobin Italia. Засновник Jacobin Баскар Сункара охарактеризував його як «класичну франшизну модель», за якої головне видання надає консультації щодо публікацій та редакційної роботи, отримуючи невелику частку доходу, проте італійське видання залишається автономним[3].
Назву журналу взято з книжки Сиріла Джеймса «Чорні якобінці: Туссен Лувертюр і революція в Санто-Домінго»[en], в якій Джеймс приписує чорним гаїтянським революціонерам більшу послідовність у ставленні до ідеалів Французької революції, ніж «білим якобінцям». Логотип символізує Туссена Луветюра, найвідомішого лідера єдиного успішного повстання рабів в історії людства[7][8].
- ↑ The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 2158-2602
- ↑ The Next Left: An Interview with Bhaskar Sunkara [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] // Boston Review.
- ↑ а б The ABCs of Jacobin. Columbia Journalism Review (англ.). Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Inside Jacobin: how a socialist magazine is winning the left's war of ideas [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Vox.com
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Announcing Catalyst. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017.
- ↑ Jacobin Magazine : entretien avec Bhaskar Sunkara. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
- ↑ Remeike Forbes. The Black Jacobin [Архівовано 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Jacobin. — 03.03.2012
- «Ми не намагаємося приховати марксизм»: інтерв’ю з Ба́скаром Сунка́рою, редактором журналу «Якобінець» [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 13.06.2016
|
Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
