Кетлін Мері Дрю-Бейкер
| Кетлін Мері Дрю-Бейкер | |
|---|---|
| англ. Kathleen Mary Drew-Baker | |
 | |
| Ім'я при народженні | англ. Kathleen Mary Drew |
| Народилася | 6 листопада 1901 Лі, Ланкашир (зараз Великий Манчестер) |
| Померла | 14 вересня 1957 (55 років) Манчестер |
| Місце проживання | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство |
| Діяльність | ботанік, фікологиня, викладачка університету, ботанічний колекціонер |
| Alma mater | Манчестерський університет |
| Галузь | альгологія |
| Заклад | University of Manchester Institute of Science and Technologyd Манчестерський університет Вікторіїd |
| Вчене звання | професор і професор[d] |
| Науковий ступінь | DSc (вища докторська ступінь) |
| Відомі учні | Фусао Ота, Сокічі Сеґава |
| Членство | British Phycological Societyd |
| Відома завдяки: | Дослідження Porphyra umbilicalis |
| У шлюбі з | Генрі Райт-Бейкер |
| Діти | Джон Рендл, К. Френсіс Бігс |
 Кетлін Мері Дрю-Бейкер у Вікісховищі | |
Кетлін Мері Дрю-Бейкер (6 листопада 1901 — 14 вересня 1957) — британська альгологиня, що відома своїми дослідженнями їстівних водоростей Porphyra laciniata (норі), що призвели до прориву в їхньому комерційному вирощуванні.
Науковий доробок Кетлін Дрю-Бейкер особливо вшанувують в Японії, де її назвали Матір'ю моря.[1] В 1963 році в святилищі Сумійосі в Уто (Кумамото) їй було споруджено пам'ятник. Її праця щорічно вшановується 14 квітня.
Кетлін Мері Дрю-Бейкер народилася в сім'ї Уолтера і Августи Кароліни Дрю в місті Лі, Ланкашир (зараз Великий Манчестер). Закінчила школу єпископа Вордстворта в Солсбері, отримала стипндію від графства на вивчення ботаніки в Манчестерському університеті. В 1922 році закінчила універститет з відзнакою першої ступені (одна з перших двох жінок, що здобули цю відзнаку)[2], в 1923 отримала ступінь магістра[3], в 1939 році нарешті отримала докторський ступінь (DSc).
Більшу частину свого академічного життя Дрю-Бейкер провела на кафедрі криптогамної ботаніки Манчестерського університету на посаді викладача ботаніки і дослідника (з 1922 по 1957 рік). У 1925 році вона отримала стипендію від Каліфорнійського університету в Берклі і працювала там два роки, подорожуючи на Гаваї для збору ботанічних зразків. Кетлін вийшла заміж за академіка з Манчестера Генрі Райт-Бейкера в 1928 році. Через це вона була формально звільнена з університету, який проводив політику не наймати заміжніх жінок.[4]
Разом зі своєю подругою Маргарет Т. Мартін заснувала Британську альгологічну спілку. В 1952 році Кетлін була обрана першою головою цієї організації.[5]
Автор 47 наукових статей, дослідження стосувалися червоних водоростей. Каліфорнійським університетом в 1928 році була видана її книга A Revision of the Genera Chantransia, Rhodochorton, and Acrohaetium. With descriptions of the marine species of Rhodochorton, Naeg., Gen. Emend. on the Pacific Coast of North America.
Стандартне біологічне скорочення — K.M.Drew.
Хоча Дрю-Бейкер ніколи не була в Японії, її наукові дослідження зробили чималий внесок у розвиток японського виробництва норі. Дослідниця вивчала життєвий цикл червоних водоростей Porphyra umbilicalis і довела, що мікроскопічні організми Conchocelis, що до того вважалися самостійним видом водоростей, були диплоїдною стадією розвитку водоростей Porphyra. Крім того, було доведен. що на цьому етапі середовищем розвитку водоростей є двостулкові молюски.[6] Її відкриття було опубліковане в журналі Nature в 1949 році.[7][8]
Японський альголог з університета Кюсю Сокічі Сеґава, який прочитав про дослідження Дрю-Бейкер, провів експеримент на місцевому виду водоростей, який з XVII століття використовувалися в японській кухні і були відомі як норі. В XX столітті врожайність водоростей різко впала через забруднення прибережних вод і вплив тайфунів. В 1953 році Сокічі Сеґава, Фусао Ота та інші вчені на основі досліджень Кетлін Дрю-Бейкер розробили методики штучного розведення норі, суттєво підвищивши урожайність аквакультури.
В Японії за внесок в розвиток виробництва норі Кетлін Мері Дрю-Бейкер була названа «Матір'ю моря» (яп. 海の母) або «Матір'ю вирощування норі».[9] В 1963 році в святилищі Сумійосі в Уто (Кумамото) їй було споруджено пам'ятник. Її праця щорічно вшановується 14 квітня.[10].
- ↑ Titanic musician joins dictionary (англ.). 27 травня 2010. Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 Травня 2021.
- ↑ Drew-Baker, Kathleen M. (1901-1957) on JSTOR. plants.jstor.org (англ.). doi:10.5555/al.ap.person.bm000366732. Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 Травня 2021.
{{cite web}}: Перевірте значення|doi=(довідка) - ↑ Haines, Catharine. International Women in Science: A Biographical Dictionary to 1950. — Santa Barbara, CA : ABC Clio Inc, 2001. — С. 87. — ISBN 978-1-57607-090-1.
- ↑ Girl from Leigh who became Japan's Mother of the Sea. Lancashire Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 12 Червня 2018. Процитовано 1 Травня 2021.
- ↑ Inglis-Arkell, Esther (19 листопада 2017). How an unpaid UK researcher saved the Japanese seaweed industry. Ars Technica. Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 Травня 2021.
- ↑ Lund, J. W. G. (1 червня 1958). Kathleen M. Drew D.Sc. (Mrs. H. Wright Baker) 1901 – 1957. British Phycological Bulletin (англ.). с. iv—12. doi:10.1080/00071615800650021. Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 Травня 2021.
- ↑ Drew, Kathleen M. (1949). Conchocelis-phase in the life-history of Porphyra umbilicalis (L.) Kütz. Nature. 164 (4174): 748—749. Bibcode:1949Natur.164..748D. doi:10.1038/164748a0.
- ↑ Mouritsen, Ole. Sushi: Food for the Eye, the Body and the Soul. — Springer, 2009. — С. 91. — ISBN 978-1-4419-0617-5.
- ↑ 日本の海苔養殖産業を救った海の母. 九州と諸外国の交流ストーリー集2019 (яп.). Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 Травня 2021.
- ↑ 新着・入札情報│住吉漁業協同組合. 住吉漁業協同組合 (яп.). Архів оригіналу за 1 Травня 2021. Процитовано 1 Травня 2021.
- Фотографія [Архівовано 5 Січня 2015 у Wayback Machine.]
- Офіційна сторінка міста Уто
- BBC Radio 4 Program Мати моря [Архівовано 2 Травня 2021 у Wayback Machine.]
- в пошуках норі- як британська дослідниця врятувала японську індустрію морських водоростей [Архівовано 1 Травня 2021 у Wayback Machine.]