Kobus megaceros
| Kobus megaceros | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Самець | |
| |
| Самиця обидва в Празькому зоопарку, Чехія | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Бикові (Bovidae) |
| Рід: | Kobus |
| Вид: | K. megaceros
|
| Біноміальна назва | |
| Kobus megaceros (Fitzinger, 1855)
| |
| Синоніми | |
| |
Kobus megaceros — це загрожений вид антилоп, який мешкає в болотах і луках у Південному Судані та Ефіопії.
Опис[ред. | ред. код]
Самці мають середню довжину 165 см, зріст у плечах 100—105 см і вагу від 90 до 120 кг, тоді як самиці мають середню довжину 135 см, зріст у плечах 80–85 см і вагу 60–90 кг. Kobus megaceros живуть в середньому від 10 до 11,5 років, а деколи 19 років[2].
Шерсть у них волохата, з особливо довгим волоссям на щоках в обох статей, а у самців на шиї може бути ще довше волосся. Нільські лехве демонструють надзвичайний статевий диморфізм[3]. Самиці золотисто-коричневі з білим підчерев’ям і без рогів. У молодих особин також золотисто-коричнева шерсть, але у молодих самців колір змінюється на темно-коричневий, коли вони досягають двох-трьох років. Дорослі самці від чорно-коричневого до червоно-коричневого кольору з білими «капюшонами» на плечах і маленькими білими плямами над очима[4][5]. Роги дорослих самців мають довжину 50–87 см, сильно гофровані біля основи і загнуті на кінчиках[5].
Екологія[ред. | ред. код]
Kobus megaceros можуть візуально сигналізувати та вокалізувати, щоб спілкуватися один з одним[3]. Під час бою самці нахиляють голови і штовхаються один на одного рогами. Якщо один самець значно менший за іншого, він може рухатися поруч із більшим самцем у паралельному положенні та штовхатися звідти, що заважає більшому самцю штовхатися з усією силою. Відомими хижаками є люди, леви, крокодили, гепарди, дикі собаки, гієни та леопарди. Вони тікають у воду, якщо їх потривожити, але самки захищають своє потомство від дрібніших хижаків прямим нападом, переважно ногами[2]. Однорічні особини часто заражаються мухами-очеретками, що може погіршити їх здоров’я та призвести до високого рівня смертності[2].
Kobus megaceros — сутінкові, активні рано вранці та пізно вдень. Вони збираються в стада до 50 самиці і одного самця або в менші стада, що складаються з самців. Вони поділяються на три соціальні групи: самиці та їхнє нове потомство, самці-холостяки та зрілі самці з територіями. Самці з територією іноді допускають самця-холостяка на свою територію, щоб охороняти регіон і не спалюватися[2].
Дієта[ред. | ред. код]
Kobus megaceros харчується соковитими травами і водними рослинами. Вважається, що дикий рис є улюбленою їжею на початку сезону повеней, тоді як більша частка болотної трави споживається, коли вода спадає. Вони мають особливу здатність пробиратися в мілководдях і плавати в більш глибоких водах, а також можуть харчуватися молодим листям дерев і кущів, піднімаючись, щоб досягти цієї зеленої рослинності. Тварини також зустрічаються в болотистих районах, де вони харчуються водними рослинами[3].
Розмноження[ред. | ред. код]
Обидві статі досягають статевої зрілості у віці двох років[5]. Парування відбувається протягом року, але пік припадає на період з лютого по травень. Під час шлюбного періоду молоді самці пригинають роги до землі, ніби хочуть тицьнути землю. Самці борються у воді, занурюючи голови в бій «роги на ріг», за домінування. Ці змагання зазвичай короткі та жорстокі. Як і в багатьох інших тварин, домінантний самець злягається з самкою. З початком спарювання спостерігається унікальна форма мітки. Самець нахиляє голову до землі і мочиться на горло і волосся на щоках. Потім він тре своєю бородою, з якої стікає вода, чоло та криж самиці[2][6].
Вагітність триває в середньому від семи до дев'яти місяців, після чого народжується одне теля. Немовлята важать приблизно 4,5-5,5 кг. У самок знову виникає тічка приблизно через місяць після народження дитинчат. Після народження теля два-три тижні ховається в густій рослинності, де його годує мати. Його відлучають у п’ять-шість місяців, а через кілька місяців молодь готова стати самостійною й приєднатися до стада[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ IUCN SSC Antelope Specialist Group (2017). Kobus megaceros. Процитовано 12.11.2021.
- ↑ а б в г д е Corrie, J. Kobus megaceros. University of Michigan Museum of Zoology. Animal Diversity Web.
- ↑ а б в Nile lechwe. ARKive. Архів оригіналу за 12 грудня 2011. Процитовано 31 жовтня 2011.
- ↑ Groves, Colin; Peter Grubbs (2011). Ungulate Taxonomy. USA: The Johns Hopkins University Press. с. 191. ISBN 978-1-4214-0093-8.
- ↑ а б в Huffman, Brent. Nile lechwe (Kobus megaceros). UltimateUngulate.
- ↑ Falchetti, E.; Ceccarelli, A. (1993). A peculiar behaviour of the dominant males of Nile lechwes (Kobus megaceros, Bovidae Reduncinae): urination on the neck. Ethology Ecology & Evolution. 5 (3): 392—393. doi:10.1080/08927014.1993.9523048.
|