Чернітка
| Чернітка | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Чернітка перуанська, (Myioborus melanocephalus)
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Чернітка[2] (Myioborus) — рід горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae).[3] Більшість представників цього роду мешкають на півночі Південної Америки, хоча деякі види населили також Центральну Америку і Мексику.
Опис[ред. | ред. код]
Більшість черніток мають середню довжину 13-13,5 см. Верхня частина тіла в них темно-сіра або темно-оливково-зелена, за винятком білих кінчиків рульових пер. Нижня частина тіла в них яскраво-червона, оранжева або жовта. Багато видів мають прикметну чорну, жовту або руду пляму на тімені або на обличчі, часто з білими або жовтими плямами навколо очей. Черніткам не притаманний статевий диморфізм.
Чернітки мешкають в гірських лісах (зокрема в тих, що ростуть навколо тепуїв, лісових масивах і в заростях чагарників. Вони харчуються комахами. Часто приєднуються до змішаних зграй.
Білокрила чернітка (Myioborus pictus) багато в чому відрізняється від інших птахів свого роду. Ця найпівнічніша чернітка є найбільшою (довжина її тіла становить 15 см), має відмінне забарвлення, її спів і поведінка відрізняється від інших черніток. Це також єдиний мігруючий вид черніток, і деякі дослідники вважають, що цього птаха необхідно виділити в окремий монотиповий рід.
Види[ред. | ред. код]
Виділяють дванадцять видів:[4]
- Чернітка рудоголова (Myioborus brunniceps)
- Чернітка перуанська (Myioborus melanocephalus)
- Чернітка шафранова (Myioborus cardonai)
- Чернітка парійська (Myioborus pariae)
- Чернітка коста-риканська (Myioborus torquatus)
- Чернітка чорногорла (Myioborus miniatus)
- Чернітка білокрила (Myioborus pictus)
- Чернітка колумбійська (Myioborus flavivertex)
- Чернітка золотолоба (Myioborus ornatus)
- Чернітка тепуйська (Myioborus castaneocapilla)[5]
- Чернітка білолоба (Myioborus albifrons)
- Чернітка білощока (Myioborus albifacies)
Етимологія[ред. | ред. код]
Наукова назва роду Myioborus походить від сполучення дав.-гр. μυια — муха і βορος — пожираючий.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ S.F. Baird: Review of American birds, in the Museum of the Smithsonian Institution. Cz. 1: North and Middle America. Washington: Smithsonian Institution, 1865, ss. 237, 257, seria: Smithsonian miscellaneous collections. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ J. Curson: Family Parulidae (New World Warblers). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 15: Weavers to New World Warblers. Barcelona: Lynx Edicions, 2010, ss. 780–786. ISBN 978-84-96553-68-2. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.
- ↑ J.L. Pérez-Emán. Molecular phylogenetics and biogeography of the Neotropical redstarts (Myioborus; Aves, Parulinae). „Molecular Phylogenetics and Evolution”. 37 (2), ss. 511–528, 2005. doi:10.1016/j.ympev.2005.04.013 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ J.A. Jobling: Key to Scientific Names in Ornithology. W: J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D.A. Christie, E. de Juana (red.): Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona: Lynx Edicions, 2016. [dostęp 2016-01-07]. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
Джерела[ред. | ред. код]
- Jon Curson, David Quinn und David Beadle: New World Warblers. Helm Identification Guides, London 1994, ISBN 0713639326
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |